Майстер Роулі сидів на лавці та гострив меча. Час від часу він відсікав від лави тріску і гарчав від задоволення. На столі перед ним лежала різноманітна зброя для рубання, пиляння і різання. І, звісно, книга. Копія «Маєтку леді Хітерінгтон Сміт». Її приніс Леон Аббот зі Старого Світу. Книга, яка їх усіх урятує, якщо вірити Абботу.
Коли Роулі загострив лезо, він стукнув по лаві рукояткою меча.
— Сідайте! — гримнув він на бісенят. — І швидше, кучка смердючого кролячого лайна. Бо я маю свіжезагостреного меча, і мені аж кортить його випробувати.
Бісенята кинулися до своїх місць. Рубати Роулі не стане, а от палкою отримати по спині можна запросто. А може, таки і рубане.
Номер Один притулився з краєчку четвертого ряду. «Май крутий вигляд, — наказав він собі. — Посміхнися презирливо. Ти ж біс!»
Роулі встромив лезо меча в дерево і лишив його. Бісенята загули. Вражаюче! А Номер Один тільки і подумав: «Вихваляється». І ще: «Зіпсував лавку».
— Ну, свинячі помиї, — сказав Роулі. — Ви ж хочете бути демонами, так?
—-Так, майстре Роулі! — проревіли бісенята.
— Думаєте, маєте все, що для цього потрібно?
— Так, майстре Роулі!
Роулі широко розвів мускулисті руки. Відкинув назад зелену голову і прогарчав:
— Ну, то я готовий почути!
Бісенята заверещали і затупотіли, застукали по партах зброєю і почали плескати одне одного по плечах. Номер Один уникав ударів, наскільки це було можливо, і щосили намагався удавати із себе розлюченого. Нелегка справа.
Нарешті Роулі їх заспокоїв.
— Ну, побачимо. Сьогодні для деяких із вас великий день, а от для інших — іще один день ганьби і полювання на хробаків із жінками, — повернувся він до Номера Один. — Але спочатку маємо закінчити свої справи.
Бісенята знову загули.
— Саме так, дівчатка. Час історії. Ані полювання, ані їжі, лише знання, — знизав своїми вузлуватими плечима Роулі. — Згаяний час, якщо хочете знати мою думку. Але тут я підкоряюся правилам.
— Так, майстре Роулі, — пролунав голос від порогу. — Ви підкоряєтесь правилам.
Голос належав самому Леонові Абботу, який вирішив улаштувати сюрприз, зазирнувши до школи. Аббота негайно оточили захоплені бісенята, благаючи потріпати їх за вушко чи дозволити торкнутися меча.
Аббот якийсь час насолоджувався захопленням малечі, але скоро їх відсунув. Він відштовхнув Роулі від стола і зачекав, доки не настане тиша. Довго чекати не довелося. Аббот був доволі імпозантним, навіть
якщо не знати про його минуле. Майже п’ять футів на зріст, із крутими баранячими рогами посеред лоба. Весь торс і лоб укривала ороговіла луска яскраво-червоного кольору. Справляє враження, і, звісно, пробити її не можна. Можна цілий день лупцювати сокирою по грудях Аббота і нічого не добитися. У нього навіть був улюблений прикол на вечірках: підбурити якогось бідолаху накинутися на нього.
Аббот відкинув плаща із сиром’ятної шкіри і вдарив себе в груди.
— Ну, хто хоче спробувати?
Кілька бісенят мало не пережили деформацію.
— Ставайте в чергу, панянки, — сказав Роулі, зробивши вигляд, що він контролює ситуацію.
Бісенята кинулися до героя і почали лупцювати його кулаками, ногами і лобами. Як горохом об стіну. Аббот лишився задоволеним.
«Дурні, — подумав Номер Один. — Немов у них щось вийде».
Власне, у Номера Один була своя теорія щодо луски. Кілька років тому він грався з дитячою лускою, що лишилася після линьки, і помітив, що вона складалася з кількох дюжин шарів, отже, пробити її під кутом дев’яносто градусів майже неможливо, а от якщо бити під кутом чимось гарячим...
— А ти, Малий?
Думки Номера Один перервав пронизливий регіт однокласників.
Бісеня мало не скрутило, коли воно зрозуміло, що Леон Аббот не лише звернувся до нього, а ще й назвав за прізвиськом.
— Так сер, прошу? Що?
Аббот знову стукнув себе в груди.
— Думаєш, проб’єш найтовстішу луску на Гібрасі?
— Сумніваюся, що вона найтовстіша, — сказав язик Номера Один, поки мозок не встиг зрозуміти.
— Р-р-р-ра! — прогарчав Аббот. — Ти образити мене хочеш, бісику?
«Бісик» — це ще гірше за «Малого». Бісиками називали тих, хто щойно вилупився.
— Ні, ні, звісно, ні, містере Аббот. Просто, є ж іще старші демони, у яких луска складається з більшої Кількості шарів. Але ваша, можливо, найміцніша — жодного відмерлого шару.