«Відчуваю, що нас очолює не той демон», — подумав Номер Один, а вголос сказав:
— Е-е... сердитим?
Аббот моргнув.
— Сердитим? Дійсно?
— Ні, — зізнався Номер Один, заламуючи руки. — Нічого не відчуваю. Це ж лялька. Я бачу ваші пальці крізь тканину.
Аббот запхав Стоуні в кишеню.
— Годі. Ти мене дістав, Номере Один. Ніколи в тебе не буде імені з книги.
Коли демони проходили деформацію, їм давали ім’я з «Маєтку леді Хітерінгтон Сміт». Логіка була такою: вивчення людського язика і людське ім’я допоможуть армії демонів думати як люди, і приведуть до перемоги. Може, Аббот і ненавидів людей, але це не привід ними не захоплюватися. До того ж, з політичної точки зору було дуже непогано, коли всі демони на Гібрасі називали один одного на ім’я, яке для них обрав Леон Аббот.
Роулі схопив Номера Один за вухо і потяг до задньої частини класу. Там у підлозі була неглибока смердюча яма, прикрита металевими ґратами.
— Берися до роботи, Малий, — буркнув він. — Сіам знаєш, що робити.
Номер Один зітхнув. Дуже добре знав. Це вже не вперше, і навіть не вдруге, коли йому доводиться виконувати це ненависне завдання. Він зняв з гачка на стіні багор з довгим руків’ям, відтягнув ґрати. Сморід був сильний, але терпимий, бо на фекаліях уже утворилася кірка. По нерівній поверхні повзали жуки і цокотіли ніжками, немов пазурами по дереву.
Номер Один відкрив яму і вибрав найближчого однокласника. Хто саме то був, сказати важко, через кокон слизу. Біси лежали нерухомо, лише навколо рота і носа збиралися бульбашки повітря. Принаймні, він сподівався, що то саме рот і ніс.
Номер Один нахилився і покотив кокон по підлозі до ями з навозом. Кокон пробив кірку і, прихопивши із собою із дюжину жуків, пішов на дно. Номера Один обдало бризками, і тепер шкіра у нього смердітиме кілька днів. Інші б цим пишалися, але для Номера Один це було додатковою ганьбою.
Робота була важкою. Не всі бісенята лежали нерухомо. Кілька кублилися всередині коконів, і двічі зелену оболонку пробили демонічні пазурі, мало не зачепивши Номера Один.
Він виконував свою роботу і стогнав, сподіваючись, що Роулі чи Леон Аббот його почують і допоможуть. Але надії були марними. Два демони схилилися над «Маєтком леді Хітерінгтон Сміт».
Нарешті Номер Один закотив до ями останнього однокласника. Вони лежали там, як шматочки м’яса в густій підливці. Збагачений поживними елементами гній прискорить деформацію і допоможе розкрити потенціал по максимуму. Номер Один сів на кам’яну підлогу перепочити.
«Пощастило ж вам, — подумав він. — 3 голови до ніг у лайні».
Номер Один спробував позаздрити. Але його нудило вже від самого вигляду ями, а коли він починав уявляти, як там лежати в коконі, шлунок зав’язувався вузлом.
На кам’яні плити перед ним упала тінь.
— Що, Номере Один? — сказав Аббот. — Довічний біс, що ніяк не може перетворитися на демона, га? Що з тобою робити?
Номер Один підскочив, клацнувши молочними пазурами по підлозі.
— Містере Аббот, сер. Ви справді так уважаєте? Гадаєте, я навіть малюсінького шансу не маю? — Він глибоко вдихнув і підвів очі на Аббота. — А може, я цілитель? Ви ж бачили, що сталося із рожном. Не хочу вас бентежити, але ви все бачили.
Обличчя демона миттю змінилося. Щойно він грав роль геніального майстра, а через секунду проступила його справжня сутність.
— Нічого я не бачив, — просичав він. — Нічого не сталося, мале непорозуміння природи. Рожен був укритий попелом, оце й усе. Ніякої трансформації не було. Ніякої магії.
Аббот схопив Номера Один за груди і притягнув так близько, що бісеня могло помітити шматочки м’яса, що застрягли поміж зубами в демона. Коли герой заговорив, голос у нього був зовсім іншим. Немов складався із кількох голосів. Немов гармонічно співав цілий хор. Такий голос не можна було ігнорувати. Магія?
— Якщо ти цілитель, тоді маєш бути на іншому боці, зі своїми родичами. Хіба так було б не краще? Один швидкий стрибок, і все. Ти зрозумів, що я тобі сказав, Малий?
Номер Один кивнув, як уві сні. Який чудовий голос. Звідки він? Так, звісно, інший бік. Саме туди йому потрібно. Один маленький крок.
— Зрозумів, сер.
— Добре. Тему закрили. Як сказала б леді Хітерінгтон Сміт: «Рушайте вперед, юначе, світ зачекає».
Номер Один кивнув, бо знав, саме цього від нього і чекає Аббот, але тепер у нього не тільки шлунок звело, а ще й мозок закоротило. Оце і все, що приготувало йому життя? Довічно не такий, як усі. Довічний об’єкт для жартів. Немає просвіту, немає надії. Хіба що він перейде на інший бік.
Пропозиція Аббота — його єдина надія. Перехід. Номер Один ніколи не відчував бажання стрибнути в кратер, але зараз його туди тягнула невидима сила. Він цілитель, у цьому можна не сумніватися. І десь там, у світі людей, є іще хтось схожий на нього. Давній брат, що навчить його бути справжнім цілителем.