— Ідеально, — пробурмотів під носа Артеміс. — А тепер, міс Мінерво Парадізо, кандидатко в злодійки, побачимо, яка ти розумна. Я знаю, що б зробив у такій ситуації.
Реакція Мінерви Парадізо була не такою драматичною, яку можна було б очікувати від дитини, що втратила цінну річ. Ані істерики, ані тупотіння ніжками. Біллі Конг також повівся всупереч стереотипам. Він навіть за зброю не схопився. Замість цього він сів навпочіпки, провів рукою по волоссю і запалив сигарету, яку Мінерва швидко вихопила у нього з губ і розчавила ногою.
Тим часом джип під’їжджав до воріт. Може, Мінерва була впевнена, що броньованого бар’єру вистачить, щоб зупинити автомобіль. Вона помилялася. Холлі вже ослабила болти своїм «Нейтрино». Вистачило б одного удару бампером. Якби до цього дійшла справа. Не дійшла.
Розчавивши сигарету Конга, Мінерва витягла з кишені пульт, набрала короткий код і натиснула кнопку. В «BMW» спрацював невеличкий детонатор, і в повітря виділився севофлуран, сильнодіючий снодійний газ. Через кілька секунд автомобіль змінив напрямок руху, пролетів через кущі і вилетів на наманікюрений газон.
— Проблеми, — сказав Батлер.
— Гм-м, — відповів Артеміс. — Я б сказав, що це якийсь прилад, що випускає газ. Швидкої дії. Може, циклопропан або севофлуран.
Батлер піднявся на коліна, витяг пістолета.
— Може, я прогуляюся і трошки постріляю?
— Ні, не варто.
«BMW» крутило в різні боки, підкидаючи на горбочках і ямках місцевої топографії. Він зруйнував майданчик для міні-гольфу, розтрощив бесідку і позбавив голови статую кентавра.
За сотню метрів під землею поморщився Фоулі.
Нарешті автомобіль зупинився на лавандовій клумбі, зарившись носом у землю. Колеса крутилися, розкидаючи грудки землі і пурпурові суцвіття, немов ракети.
«Круто!» — подумав Мульч, але вголос нічого не сказав, бо чудово розумів, що не час випробовувати терпіння Батлера.
Охоронцеві не терпілося кинутися до машини. Пістолета він уже тримав у руці, і сухожилля на шиї напружилися, але Артеміс стримав Батлера, торкнувшись його руки.
— Ні. Не зараз. Знаю, ти хочеш допомогти, але ще не час.
Батлер сунув «зігзауер» у кобуру, нахмурився.
— Упевнені, Артемісе?
— Довірся мені, друже.
І звісно, Батлер довірився. Хоча інстинкт вимагав зовсім іншого.
З десяток охоронців на чолі з Біллі Конгом уже підходили до автомобіля. Конг рухався, немов кішка, ступав, спираючись майже на самі пальці. Навіть обличчя у нього було котяче, із самозадоволеною посмішкою і великими круглими очима.
За його сигналом чоловіки кинулися до машини, дістали з багажника сумку для гольфу і витягли Холлі з ведійського сидіння. На ельфійку начепили пластикові наручники і потягли через сад до Мінер-ви Парадізо та її батька.
Мінерва зняла шолом Холлі і встала навколішки, щоб оглянути загострені вуха. Крізь бінокль Артеміс ясно бачив, як вона посміхалася.
«Пастка. Усе це було пасткою».
Мінерва сунула шолом під пахви і швидко пішла до будинку. На півдорозі вона зупинилася й обернулася. Прикривши очі від сонця, вона оглянула тіні і верхівки навколишніх пагорбів.
— Що вона шукає? — вголос подумав Батлер.
Артеміс не думав. Він точно знав, що шукає ця дивовижна дівчинка.
— Нас, друже. Якби це було твоє шато, ти, мабуть, подумав, де б міг сховатися шпигун.
— Звісно. Саме тому я і обрав це місце. Ідеальне місце, розташоване схилом вище, за тим скупченням каміння, але воно перше, де шукатиме експерт з охорони. Місце, де ми перебуваємо зараз, друге за рейтингом, тому я його і обрав.
Мінерва подивилася на купу каміння і перевела погляд на кущі, за якими вони ховалися. Бачити їх вона не могла, але інтелект підказував їй, що вони саме там.
Артеміс зосередився на гарному обличчі дівчини. Дивно, як він може милуватися красою Мінерви, якщо його друг потрапив у полон. Статеве дозрівання — страшна сила.
Мінерва посміхнулася. Очі в неї були яскравими, і навіть на відстані було зрозуміло, що вона з нього глузує. І вона заговорила англійською. Артеміс і Батлер, обидва натреновані читати по губах, легко зрозуміли коротке речення.
— Ви зрозуміли, Артемісе? — запитав Батлер.
— Зрозумів. І вона зрозуміла нас.
— Наступний хід твій, Артемісе Фаул, — сказала Мінерва.
Батлер сів, стряхнув землю з ліктів.
— Я думав, ви один такий, Артемісе, але ця дівчинка теж розумна.
— Так, — кивнув Артеміс. — Вона справжня юна злочинниця.
Під землею, у штаб-квартирі Восьмої Секції в мікрофон застогнав Фоулі.