Знов не те. Цитати з «Маєтку леді Хітерінгтон Сміт», якими він сипав при будь-якій нагоді, під тиском навіть не згадувалися.
— Говори зрозуміло, або помреш! — просичав йому в обличчя чоловік.
І Номер Один не витримав.
— Як я можу говорити зрозуміло, син триногого собаки? Я ж не розумію тайської!
Усе це було сказано ідеальною тайською. Номер Один і сам здивувався. Демони не мають хисту до мов. Хіба що цілителі. Іще один доказ.
Чоловік прибрав ніж, і Номер Один хотів трохи поміркувати на цю тему, але раптом мозок усвідомив усю красу мов. Навіть рідної, гномської, безжалісно спотвореної демонами. Тисячі слів були забуті лише тому, що не стосувалися вбивства та їжі.
— Капучіно! — заверещав Номер Один, здивувавши всіх навколо.
— Прошу? — розгубилася Мінерва.
— Який чудовий світ. І маневр. І балон.
Худий чолов’яга сунув ножа в кишеню.
— Ну от він і говорить. Якщо він схожий на того, що ви показували мені на відео, то пельку він не стулить.
— Рожевий! — радісно вигукнув Номер Один. — Демони не мають назви для цього кольору. Рожевий вважається не демонським, тож ми просто ігноруємо його. Яке полегшення, що тепер я можу сказати «рожевий»!
— Рожевий, — повторила Мінерва. — Дивовижно.
— Скажіть-но мені, — продовжив Номер Один, — що таке солодка вата? Я знаю ці слова, і лунають вони так... чудесно... але картинка у мене в голові не точна.
Здається, дівчинка була задоволена, що Номер Один заговорив, але її трохи дратувало, що той забув про те, що відбувалося.
— Поговоримо про солодку вату пізніше, демоне. Зараз маємо обговорити інші важливі речі.
— Так, — погодився Конг, — Вторгнення демонів, наприклад.
Номер Один поміркував над реченням.
— Перепрошую, але мій дар, мабуть, розкрився не повною мірою. Єдине визначення «вторгнення», що крутиться в моїй голові, — наступ ворожих озброєних сил на територію.
— Саме це я і мав на увазі, ропухо.
— І знову я трохи збентежений. Мій новий словниковий запас підказує, що ропуха — це істота, схожа на жабу... — Обличчя у Номер Один посумнішало. — Ага, я зрозумів... ви мене образили.
Конг покосився на Мінерву.
— Гадаю, він мені більше подобався, коли говорив, як у старих фільмах.
— Я цитував писання, — пояснив Номер Один, насолоджуючись новими словами, що злітали з язика. — Нашу священну книгу — «Маєток леді Хітерінгтон Сміт».
Мінерва нахмурилася і підвела очі до стелі, немов намагалася щось пригадати.
— «Маєток леді Хітерінгтон Сміт»... Чому ця назва здається такою знайомою?
— «Маєток леді Хітерінгтон Сміт» — джерело усіх наших знань про людей. Лорд Аббот приніс її із собою. — Номер Один прикусив губи, щоб не сказати більше. І так уже набазікав багато зайвого. Ці люди — вороги, а він розказує їм про проекти Аббота. Проекти. Яке красиве слово!
Мінерва різко плеснула в долоні. Вона пригадала те, що хотіла.
— «Маєток леді Хітерінгтон Сміт». Господи, той дурний роман! Пригадуєте, Конг?
Конг знизав плечима.
— Я не читаю художню літературу. Переважно інструкції гортаю.
— Ні, я про відеозапис того, іншого демона. Ми дозволили йому взяти книгу, і він носився із нею, як із писаною торбою.
— Ага, пригадав. От дурний був. Із лап ту дурну книгу не випускав.
— Ви знаєте, що ви повторюєтеся? — занервував Номер Один. — Існують синоніми для слова «дурний». Безглуздий, тупий, нерозумний, простий. І це ще не все. Можу повторити тайською, якщо хочете.
У руці Конга невідомо як опинився ніж.
— Ого! — здивувався Номер Один, — Оце талант! Бравада, я б сказав.
Конг не звернув уваги на комплімент і взяв ніж за лезо.
— Стули пельку, істото. Або ця штука потрапить тобі поміж очей. Мені байдуже, наскільки ти цінний для міс Парадізо. Мені лише хочеться стерти тебе і таких, як ти, з лиця землі.
Мінерва схрестила руки на грудях.
— Буду дуже вдячна вам, містере Конг, якщо ви не погрожуватимете нашому гостю. Ви працюєте на мого батька і робитимете те, що він наказує. І я переконана, що він просив вас поводитися пристойно.
Може, Мінерва Парадізо і мала багато талантів, але через свій вік досвіду їй бракувало. Вона навчилася розуміти мову тіла, але не знала, що той, хто знається на бойових мистецтвах, може навчитися тримати тіло під контролем і приховувати справжні почуття. Досвідчений спеціаліст помітив би, як напружилися жили на шиї Біллі Конга. Чоловік стримався.
«Не зараз, — сказав він сам собі. — Не зараз».
Мінерва повернулася до Номера Один.
— «Маєток леді Хітерінгтон Сміт», кажеш?