Охоронець сором’язливо скривився.
— Ви ж знаєте, що я не ношу прикрас, але є ось що, — і він розстебнув одну манжету. На зап’ястку був шкіряний браслет з грудкою срібла по центру. — Джульєтта прислала. Із Мексики. Сказала, це відлякує злих духів. Змусила пообіцяти, що я носитиму.
Артеміс посміхнувся.
— Отже, Джульєтта. Це вона нас тут затримала, — він постукав по срібній грудці на руці у Батлера. — Мусиш зателефонувати сестрі. Вона врятувала нам життя.
Хлопець постукав пальцями, та раптом зрозумів, що з ними щось не так. Це були дійсно його пальці, жодних сумнівів. Утім, були вони якісь інші. За мить він зрозумів, що сталося.
Він поміркував над гіпотетичними результатами подорожей між вимірами і дійшов висновку, що оригінал міг зіпсуватися, а таке трапляється, коли комп’ютерну програму дуже часто копіюють. Потоки інформації могли загубитися в ефірі.
Жодного пальця, щоправда, не загубилося, але вказівний на лівій руці був довшим, ніж середній. Або, якщо сказати точніше, вказівний і середній пальці помінялися місцями.
Хлопець кілька разів зігнув і розігнув пальці.
— Гм, — завважив він. — А я унікальний.
— Кому ви розказуєте, — посміхнувся Батлер.
ГЛАВА 2:ДУДА ДЕЙ
Небесне місто, ельфи
КАР'ЄРА Холлі Шорт як приватного детектива складалася не зовсім так, як вона сподівалася. Переважно тому, що за останні кілька місяців ельфійське телебачення присвятило їй навіть не один, а цілих два спецвипуски. Важко лишатися непомітним, коли твоє обличчя час від часу досі з’являється на екрані.
— Пластична операція? — запропонував голос у голові.
І це зовсім не перша ознака божевілля, а її партнер Мульч Діггумс, що звертався до неї через навушник.
— Прошу? — запитала вона в мікрофон — крихітний чіп кольору шкіри, приклеєний до горла.
— От дивлюся на постер з твоїм прославленим обличчям і думаю, що тобі варто зробити пластичну операцію, якщо ми хочемо зберегти бізнес. І я маю на увазі справжній бізнес, а не цю гру в мисливців за головами. Мисливці за головами найгірші з найгірших.
Холлі зітхнула. Партнер має рацію. Навіть злочинцям довіряють більше, ніж мисливцям за головами.
— Кілька імплантів, інша форма носа, — і навіть найкращі друзі тебе не впізнають, — продовжив Мульч Діггумс. — Ти ж і так не королева краси.
— Навіть не думай, — відрізала Холлі. Їй подобалося її обличчя. Воно нагадувало про маму.
— А спрей для шкіри? Можеш пофарбувати її в зелений, замаскуватися під літаючого ельфа.
— Мульче? Ти зайняв позицію? — сердито обірвала його Холлі.
— Так, — відрапортував гном. — Піксі видно?
— Ні, іще не з’явився. Але скоро буде. Тож припини теревенити і приготуйся.
— Гей, ми ж тепер партнери, а не поліцейський і злочинець. Я не мушу вислуховувати твої накази.
— Приготуйся, будь ласка.
— Жодних проблем. Мульч Діггумс, мерзенний мисливець за головами, зв’язок закінчив.
Холлі зітхнула. Інколи вона сумувала за дисципліною Легітимної Ельфійської Поліції. Коли надходив наказ, його виконували. Хоча, якщо чесно, Холлі не раз потрапляла в халепу через те, що не підкорялася наказам. Так довго в ЛЕП вона протрималася лише тому, що заарештувала багато злодіїв. І завдяки своєму ментору, командиру Джуліусові Руту.
Від спогадів стиснулося серце. В тисячний раз відколи загинув Джуліус. Вона могла кілька годин поспіль жити, не думаючи про нього, а тоді раптом знову відчувала втрату. Щоразу як уперше.
Вона пішла з ЛЕП, бо командир, призначений замість Джуліса, звинуватив її у вбивстві свого начальника. Підкорятися такому ельфові Холлі не хотілося, вона принесла би більше користі Народу, якби кинула ЛЕП. Але тепер їй здавалося, що вона скоїла помилку. Коли вона була капітаном, брала участь у придушенні гоблінської революції, ліквідуванні плану знищення підземної ельфійської культури, поверненні ельфійських технологій, украдених Людиною Бруду із Чикаго. Тепер же вона вистежувала контрабандиста, що втік із-під застави. Не схоже на завдання національного рівня.
— А якщо подовжити гомілки? — перервав її думки Мульч. — За кілька годин станеш вищою.
Холлі посміхнулася. Як би не дратував її новий партнер, настрій він завжди піднімав. А іще гном мав особливі таланти, які сталися в нагоді для нового бізнесу. Досі він користувався ними, лише щоб проникати в будинки і тікати з в’язниці, але тепер він перейшов на бік янголів. Принаймні, так він сам присягався. На жаль, усім ельфам було відомо, чого варті клятви гномів. Вони були не варті навіть того потискання руки, яким скріплялися.