— Кивни, якщо ти можеш прочитати, — було там написано.
Демон побачив, як просто перед ним у повітрі з’явилися слова.
— Кивни, якщо ти можеш... — одними губами промовив він, а тоді зупинився і відчайдушно закивав головою.
— Перестань кивати! — написала Холлі. — Я ельф. Належу до однієї з перших родин ельфів. Я прийшла тебе врятувати. Ти зрозумів?
Відповіді не було, тож Холлі написала:
— Кивни один раз, якщо зрозумів.
Демон кивнув.
— Добре. Тобі потрібно сидіти спокійно і тихо.
Знову кивок. Маленький демон швидко вчиться.
На внутрішньому боці візора з’явилося зображення Фоулі.
— Готова? — запитав кентавр.
— Так. А ти приглядай за Чоловіком Бруду в сусідній кімнаті. Якщо він повернеться, можеш його оглушити.
Холлі полізла в правий рукав і двома пальцями схопила кінчик полотна маскувальної фольги. Втім, це не так уже й легко, якщо ельф під захистом, адже швидкість вібрацій значно перевищує ту, що може сприйняти людське око. В костюмі Восьмої Секції було трохи легше, бо частоту вібрацій в ньому було знижено. Холлі витягла і розгорнула великий прямокутник камуфляжної фольги, яка автоматично проектувала на свою поверхню приблизно те, що мало за нею перебувати. Кожна частка камуфляжної фольги насправді була ельфійським багатогранним діамантом, який міг віддзеркалити будь-що під будь-яким кутом.
Вона зайшла зі спини Номера Один і підняла фольгу. Фольга була витвором мультисенсорної технології, тож Фоулі дуже легко стер з проекції Номера Один. Мінерві здалося б, що полонений демон просто зник. Номеру Один здалося б, що аж нічого не сталося, і цей порятунок — найневдаліший порятунок в історії порятунків.
Через секунду до них повернулася Мінерва.
Номер Один їй кивнув, але з подивом зрозумів, що вона його не бачить.
— Де він, Артемісе? — закричала дівчинка в телефон. — Де моя премія?
Номер Один хотів сказати «Я тут!», але вирішив цього не робити.
— Ти мене надурив! — кричала Мінерва. — Ти дозволив мені захопити твого демона!
«Нарешті второпала, — подумала Холлі. — А тепер іди обшукай шато, як слухняна дівчинка».
Мінерва вискочила з кімнати, гукаючи батька. В сусідній кімнаті тато Парадізо, почувши крики доньки, вимкнув телефон і почав повертатися...
Фоулі активував лазер шолома і вистрілив йому в груди. Чоловік упав на підлогу і лишився лежати, повільно дихаючи.
— Мило, — проспівав кентавр. — Ти бачила? А на склі лише маленька подряпина.
— Він ішов до дверей! — заперечила Холлі, опускаючи фольгу.
— Він ішов до дзеркала. Довелося його оглушити.
— Поговоримо про це пізніше, Фоулі. Мені не подобається твоє нове бандитське ставлення до роботи.
— Кабаліні подобається, коли я такий рішучий. Вона називає мене своїм жеребцем.
— Ким? Слухай, просто стули пельку! — просичала Холлі, розтопивши пута Номера Один двома короткими пострілами із лазера.
— Вільний! — вигукнуло бісеня, скочивши на ноги. — Розкріпачений. Незв’язаний. Без обмежень.
Холлі вимкнула захист і постала перед Номером Один.
— Сподіваюся, це шолом, — сказав Номер Один.
Холлі торкнулася кнопки, і візор піднявся.
— Так. Я таке ж міфічне створіння, як і ти. Просто належу до іншої родини. Я ельф.
— Ельф! — із задоволенням вигукнув Номер Один. — Справжній ельф. Я чув, що ви готуєте їжу і любите музику. Це правда?
— Буває, коли не намагаємося втекти від смертельно небезпечних людей.
— О, ні. Вони не смертельно небезпечні. Не кровожерливі, не смертоносні і не агресивні.
— Може, не та, кого ти бачив. Але є тут один хлопець із кумедним волоссям. І повір мені, коли він підніметься, то буде і кровожерливим, і всім тим, що ти назвав.
Номер Один пригадав Біллі Конга. Бажання знову його побачити не виникло.
— Гаразд, ельфе. Що тепер робити?
— Називай мене Холлі.
— А я Номер Один. Тож, що тепер робити, Холлі?
— Тепер тікатимемо. На нас чекають друзі... е-е... Номер Один.
— Друзі? — перепитав Номер Один. Звісно, це слово він знав, але ніколи не уявляв, що воно буде
мати хоч якесь до нього відношення. На душі потеплішало, навіть у такій жахливій ситуації.
— Що мені робити?
Холлі обгорнула його фольгою, немов шаллю.
— Притримуй ось це. Вона тебе майже повністю закриває.
— Дивовижно, — сказав Номер Один. — Плащ-невидимка.
У вухо Холлі простогнав Фоулі:
— Плащ-невидимка? Та це ж напрочуд чутливе бойове обладнання. Що він собі думає? Невже йому здається, що якийсь цілитель отак просто взяв і витяг фольгу з-під пахви?