Голова охорони упав на спину, тихо зойкнувши.
Конг сів на стіл, обіперся руками об коліна.
— Мені потрібен демон, — сказав він, дістаючи із секретної кишені в рукаві піджака стилета. — Як його знайти?
Гаспар Парадізо обхопив доньку руками, намагаючись прикрити кожен сантиметр її тіла.
— Якщо ти скривдиш її, Конгу...
Біллі Конг закотив очі.
— Зараз не час для переговорів, лікарю.
Він покрутив лезо між пальцями і раптом викинув руку, пославши стилета в Гаспара. Рукоятка ударила лікаря по чолу, і він упав, немов пальто, що скидає з плечей дівчина.
Мінерва опустилася навколішки, обхопила голову батька руками.
— Папа? Прокинься, папа! — на мить вона знову перетворилася на маленьку дівчинку, але інтелект узяв гору. Вона перевірила батьків пульс, доторкнулася рани вказівним і середнім пальцями.
— Вам пощастило, містере Конг, і у вбивстві вас не звинуватять.
Конг знизав плечима.
— Уже звинувачували. Дивно, як легко втекти від правосуддя. Мені це коштувало рівно десять тисяч доларів. Три за пластичну операцію, дві за нові документи і п’ять за гарного хакера, що створив мені комп’ютерне минуле, яке можна було показати вам.
— Кілька міліметрів, і батько помер би, а не лише знепритомнів!
Конг витяг із кишені ще одне лезо.
— Ще не пізно. Ну а тепер розповідай, де знайти нашого маленького друга.
Мінерва повернулася до Конга, міцно стиснувши кулаки.
— Послухай мене, дурню. Демон зник. Навіть не сумніваюся, що його благодійники витягли з ноги срібну кулю, щойно він опинився в машині. Він повернувся на свій острів. Забудь про нього.
Конг спохмурнів.
— У цьому є сенс. Я б і сам так учинив. Добре, тоді кажи, коли наступна матеріалізація?
Мінерва мала злякатися. Зараз вона повинна забути все і ридати. Врешті-решт, батько лежав непритомний, а чоловік, який це зробив, сидів на столі і розмахував ножем. Але Мінерва Парадізо була не звичайною дванадцятирічною дівчинкою. Під час надзвичайних ситуацій вона напрочуд зберігала спокій, завжди. Тож, хоча вона дійсно перелякалася, продемонструвати Біллі Конгу своє презирство було зовсім нескладно.
— Де ви були останні тридцять хвилин? — запитала вона і клацнула пальцями. — Ах, звісно, спали. Здається, ваші люди називають це нейтралізацією. Вас нейтралізувала маленька демониця. Тож дозвольте розповісти, що сталося. Усю нашу операцію було нейтралізовано. У мене не лишилося ані досліджень, ані розрахунків, ані об’єкта дослідження. Я маю починати від самого початку. Та якби ж то я могла це зробити. Це було б казкою! Минулого разу в мене були розрахунки часового тунелю; цього разу доведеться все робити самій. Не зрозумійте мене неправильно, я це можу. Врешті-решт, я ж геній. Але на це піде принаймні сімнадцять місяців. А може, і більше. Компрене-ву, Конгу?
Біллі Конг усе чудово зрозумів. Він зрозумів, що ця розумниця намагається задурити його своєю наукою.
— Сімнадцять місяців, еге? А якщо з’явиться стимул?
— Стимули не змінять законів науки.
Конг зіскочив зі столу, безшумно приземлився на пальці.
— Мені здавалося, що твоя робота — змінювати закони науки. Хіба цей проект був не заради того, щоб довести всім іншим науковцям у світі, що вони дурні, і лише ти розумна?
— Усе не так просто...
Конг підкинув ножа і підхопив його в повітрі, навіть не глянувши на лезо. Іще раз, і ще. В повітрі замерехтіло срібло. Гіпнотичне видовище.
— Скажу просто. Мені здається, що ти можеш дістати мені демона, і здається, що можеш це зробити менше, ніж за сімнадцять місяців. Отже, ось що я зроблю. — Він нахилився і підняв стілець Хуана Сото. Голова охорони впав на стіл.
— Я зроблю містерові Сото боляче. Так просто. І ти нічого не зможеш удіяти. Це демонстрація серйозності моїх намірів. Яка доведе тобі реальність ситуації. Тоді ти зрозумієш, що я кажу до діла. Після цього ти заговориш. А якщо ні, перейдемо до учасника номер два.
Мінерва не сумнівалася, що учасником номер два буде її батько.
— Будь ласка, містере Конг, не потрібно цього робити. Я кажу правду.
— О, тепер уже «будь ласка»? — вдавано здивувався Конг. — І «містере Конг». А що сталося з «дурнем» і «негідником»?
— Не вбивайте його. Він добра людина. У нього родина.
Конг схопив Сото за волосся, відкинув голову назад. Кадик голови охорони випнувся, немов слива.
— Він некомпетентний, — буркнув Конг. — Подивись, як легко втік демон. І як просто мені було взяти контроль над ситуацією.