— Лишіть йому життя, — благала Мінерва. — Мій батько має гроші.
Конг зітхнув.
— Ти не зрозуміла? Така розумна дівчинка, а іноді кажеш дурниці. Мені не потрібні гроші. Мені потрібен демон. А тепер припини базікати і слухай. Вести переговори немає сенсу.
У Мінерви стиснулося серце, коли вона зрозуміла, як далеко опинилася від свого звичного світу. Менше ніж за годину вона перейшла на бік темряви і жорстокості. І привела її туди власна пихатість.
— Будь ласка, — сказала вона. Доводилося докладати неабияких зусиль, щоб зберігати спокій. — Будь ласка.
Конг зручніше перехопив ножа.
— Не відводь очей, дівчинко. Дивись і пам’ятай,, хто тут головний.
Очі Мінерви були прикуті до столу, відірвати погляд від жахливого видовища вона не могла. Немов опинилася у сцені з фільму жахів, ще й з відповідним саундтреком.
Мінерва нахмурилася. В реальному житті саунд-треків не буває. Звідкись долинала музика.
Виявилося, що з кишені штанів Конга. Поліфонічний телефон награвав арію тореадора з опери «Кармен». Конг витяг телефон.
— Хто? — буркнув він.
— Моє ім’я не має значення, — сказав юний голос. — Значення має лише те, що я маю те, що потрібно вам.
— Звідки в тебе цей номер?
— Маю друга, — відповів таємничий абонент. — Він знає всі номери. А тепер до діла. Здається, ви шукаєте демона?
*
За кілька хвилин до цього Батлер з’їхав з траси біля з’їзду до аеропорту і втиснувся на заднє сидіння між Артемісом і Холлі. Вони разом спостерігали за драмою, що розгорталася в шато Парадізо.
Артеміс міцно обхопив коліна.
— Я не можу цього дозволити. Я цього не дозволю.
Холлі накрила його руку своєю.
— У нас немає вибору, Артемісе. Ми свою справу зробили. Тепер це не наша бійка. Я не можу ризикувати Номером Один, не можна, щоб його побачили.
Чоло хлопця прорізала глибока вертикальна зморшка.
— Знаю. Звісно. Але все одно, як я можу втриматися осторонь? — Він глянув на Батлера: — Конг уб’є цього чоловіка?
— Жодних сумнівів, — відповів охоронець, — Подумки він уже давно це зробив.
Хлопець раптом відчув себе дуже втомленим і потер очі.
— Я несу відповідальність, опосередковано. Не хочу, щоб на моїй совісті була смерть людини. Холлі, роби те, що маєш зробити, але мені потрібно врятувати цих людей.
— Сумління, — випалив Номер Один. — Яке чудове слово! Така «л» у середині!
Ясно, що бісеня не чуло, про що йшлося, просто підхоплювало окремі слова. Недоречність фрази змусила Артеміса відірватися від монітора. На мить його очі затрималися на плямах на грудях Номера Один. Раптом він згадав, де бачив їх раніше. І в голові, наче блискавка, сяйнула думка.
— Холлі, ти мені довіряєш?
Холлі застогнала.
— Не питай, Артемісе. Я вже здогадалася, що ти знову маєш якийсь геніальний план.
— Ти мені довіряєш?
— Так, — зітхнула Холлі. — Довіряю. Більше, ніж будь-кому іншому.
— Тоді повір, що і цього разу я нас усіх витягну. Поясню пізніше.
Холлі вагалася. Це рішення може вплинути на все її життя, і на життя бісеняти також. І воно може драматичним чином скоротитися.
— Гаразд, Артемісе. Але я спостерігатиму.
— Фоулі, — сказав у телефон-каблучку хлопець. — Ти можеш з’єднати мене з мобільним містера Конга.
— Не проблема, — відповів кентавр зі штаб-квартири Восьмої Секції. — Але це останнє, що я для вас роблю. Сул відстежив мою лінію. Через тридцять секунд мене вимкнуть, і ви залишитесь самі.
— Зрозуміло. З’єднуй.
Батлер торкнувся Артемісового плеча.
— Якщо ви йому зателефонуєте, він матиме перевагу. Конг вирішуватиме, де зустрічатися.
— Я знаю, де ми зустрінемося. Мені потрібно переконати містера Конга, що ця зустріч — його вибір. — І Артеміс стиснув кулак, перетворивши його на телефон. — Тихо. Виклик пішов.
— Хто? — буркнув Конг.
— Моє ім’я не має значення, — сказав Артеміс. — Значення має лише те, що я маю те, що потрібно вам.
— Звідки в тебе цей номер?
— Маю друга, — відповів таємничий абонент. — Він знає всі номери. А тепер до діла. Здається, ви шукаєте демона?
— Ага, ти, мабуть, славетний Артеміс Фаул, ідол Мінерви. Як мені вже набридли ці малі розумники! Чому б вам не дряпати машини чи не красти, як роблять усі нормальні діти?
— Ми крадемо. Просто наша здобич більша. Тож вас цікавить демон чи ні?
— Можливо, — сказав Конг. — Що ти можеш запропонувати?
— Обмін. Я називаю місце, ми міняємось. Мій демон на вашу дівчинку.
— Ти нічого не зрозумів, хлопче. Я обираю місце зустрічі. Це ж ти мені телефонуєш, не забув? А навіщо, взагалі, тобі це дівчисько?