— Хочу зберегти її життя, — просто відповів Артеміс. — Мені не подобаються ані вбивства, ані вбивці. Ви зі своєю командою лишаєте шато, прихопивши із собою одну заручницю, і відбувається обмін. Дуже проста транзакція. І не кажіть, що ніколи раніше не звільняли заручників.
— Я на цьому зуби проїв, хлопче. Я багато років збираю викуп.
— Добре. Я радий, що ми можемо домовитись. Отже, яка дислокація вам до вподоби? Я буду в краватці та у супроводі охоронця, як справжній бей. Зверніть на це особливу увагу. Існує сто один варіант несприятливого перебігу подій. Якщо щось піде не так, один із нас надовго потрапить до в’язниці. Та й вантаж загубимо.
В орендованій машині запитально нахмурилася Холлі. Не в його дусі вести такі довгі балачки. Артеміс заспокійливо помахав їй рукою.
— Гаразд, — сказав Конг. — Я тут дещо придумав. Ти знаєш 101?
— У Тайвані? — запитав Артеміс. — Одна з найвищих будівель у світі? Ви ж не серйозно? Це ж на іншому кінці світу.
— Я дуже серйозно. Тайбей — мій другий дім. Я його добре знаю. Часу, щоб устигнути, тобі вистачить, підставу я не влаштую. Обміняємось на оглядовому майданчику опівдні через два дні. Якщо ти не з’явишся, дівчинка вирушить під землю на швидкісному ліфті. Якщо ти мене розумієш.
— Зрозумів. Я буду.
— Добре. Один не приходь. Приводь із собою потворного хлопця. Я цілком адекватна людина, якщо мене не сердити. Тож не сердьте мене.
— Не хвилюйся, — сказав Артеміс. — Не будемо.
І сказав він це так переконливо, що, якби його не знати, можна було повірити.
ГЛАВА 11: ДОВГИЙ ШЛЯХ УНИЗ
Тайбей, Тайвань
ТАЙБЕЙ 101 — один із найвищих будинків у світі. Дехто вважає, що найбільший, якщо враховувати шістдесятип’ятиметровий шпиль, таким чином Тайбей 101 технічно можна назвати найвищою будівлею у світі. В будь-якому разі будувалися ще чотири споруди — дві в Азії, одна в Африці і четверта в Саудівській Аравії, — і всі вони претендували на звання найвищої. Тож слава Тайбея була недовічною.
Артеміс із друзями приземлилися в міжнародному аеропорті Чан Кайши за три години до призначеного терміну. Літак вони орендували, і хоча Батлер мав ліцензію пілота і міг літати вдень і вночі на різноманітних літальних апаратах, більшість шляху у кріслі пілота сидів Артеміс.
Він сказав, що керування літаком допомагає думати. До того ж ніхто не заважав йому обмірковувати останні деталі плану, частина якого була чисто теоретичною, а решта — просто неймовірною.
За ті сорок хвилин, що вони їхали з аеропорту до центру Тайбея, Артеміс коротко виклав подробиці на задньому сидінні орендованого «Лексуса». Усі мали виснажений вигляд, хоча в літаку поїли і відпочили. Тільки Номер Один був у піднесеному настрої. Куди б він не подивився, всюди знаходив нове диво, а під захистом Батлера почувався в повній безпеці.
— Погано те, що ми ледь устигаємо на призначений час, — сказав Артеміс. — Тож не встигнемо влаштувати пастку.
— А чи є щось добре? — похмуро поцікавилася Холлі.
Сердилася вона з кількох причин. По-перше, їй довелося вдягтися як людській дівчині, бо Артеміс попросив зберегти магію на той випадок, коли вона знадобиться. Рівень магії вона відновила, закопавши в землю жолудь із капсули, що носила на ланцюжку на шиї, але місяць був неповним, тож резерви були обмежені. До того ж, вона була повністю відрізана від свого Народу і точно знала, що Арк Сул навішає на неї всіх собак, якщо комусь узагалі вдасться пережити цей обмін полоненими. Адже це ж вона потягла Номера Один за собою через півсвіту замість того, щоб безпечно ескортувати його до Небесного міста.
— Добре те, що Конг набагато нас не випередить, тож навряд чи зможе влаштувати нам пастку.
«Лексус» в’їхав до району Сін’ї, і над містом, немов велетенський паросток бамбука, замаячив Тайбей 101. Усі будівлі навколо немов зіщулилися на знак поваги.
Батлерові довелося закинути голову, щоб побачити верхівку височенної споруди.
— Маленьке не для нас, еге ж? Чому б нам хоч раз не зустрітися десь у кав’ярні «Старбакс»?
— Я не обирав цю будівлю, — сказав Артеміс. — Вона вибрала нас. Сюди нас привела сама доля.
Він торкнувся Батлерового плеча, і охоронець припаркував автомобіль на першому вільному місці. Шукати його довелось довго. Вранці в Тайбеї дуже багато автомобілів, але рухаються вони повільно, плюючись димом, немов по вулицях повзе один довгий роздратований дракон. Тисячі пішоходів і велосипедистів надягають маски, аби хоч трохи вберегтися від смогу.