«Мабуть, це і є камери».
Крізь високі, від підлоги до стелі, вікна сяяло полуденне сонце, відбиваючись від срібла маятника, запалюючи його, немов дзеркальну кулю на дискотеках. Поверхні столів були на рівні його голови. Повз нього квапливо проходили офіціанти й офіціантки з повними тацями. Падали склянки, верещали діти.
«Забагато людей, — думав Номер Один. — Я скучив за демонами. Навіть за Абботом. Утім, ні, за ним я не скучив».
Номер Один підійшов до заброньованого столика. Йому довелося підвестися навшпиньки, щоб побачити карточку з надрукованими літерами. Він підняв криси очіпка і придивився. Він уже почав розуміти, що очіпок і така простора сукня — не типове вбрання людських дітей, як казав йому Артеміс.
«Огидне маскування. Я схожий на дурня. Хтось точно помітить, що я не людина. От якби в мене був захист, як у Холлі!»
На жаль, навіть якби Номер Один міг контролювати паростки своєї магічної сили, такої зброї, як захист, ніколи не було в арсеналі демонічних цілителів.
Номер Один зробив крок праворуч, примружившись від світла, що відбивалося від велетенського маятника. До нього прямувала Мінерва. Вона обережно крокувала до заброньованого столику. Конг подався вперед, нетерпляче постукуючи пальцями по столику. Немов собака на ціпку, що почув лисицю.
Мінерва підійшла. Нахилилася до Номера Один, щоб переконатися, що це саме він.
— Це не мій очіпок, — сказав Номер Один. — І сукня теж не моя.
Мінерва взяла його за руку. До того як стати заручницею, вона на вісімдесят відсотків була генієм і на двадцять — дванадцятирічною дівчинкою. Тепер співвідношення було п’ятдесят на п’ятдесят.
— Вибач мені. За те, що зв’язувала тебе, і за все інше. Я вважала, що ти спробуєш мене з’їсти.
— Не всі демони дикуни, — сказав Номер Один. — І зап’ястки в мене ще довго боліли. Але я тобі пробачаю. Якщо більше нікого не зв’язуватимеш.
— Так, обіцяю, — Мінерва подивилася поверх голови Номера Один на столик Артеміса. — Чому він мені допомагає? Ти не знаєш?
Номер Один знизав плечима.
— Не дуже зрозумів. Холлі, наша подруга, сказала, що це має відношення до статевого дозрівання. Ти ж гарненька, хоча, якщо чесно, мені так не здається.
Розмову перервав свист із дальнього куточка бару. Біллі Конг утрачав терпець. Колишній найманець Парадізо поманив Номера Один пальцем.
— Я маю йти. Прямувати. Простувати.
Мінерва кивнула.
— Гаразд. Бережи себе. Скоро побачимося. Де воно? У тебе в руці?
— Так, — машинально підтвердив Номер Один. І схаменувся: — Звідки ти знаєш?
Мінерва повільно пішла далі.
— Геній. Нічого не можу з цим зробити.
«Тут повно геніїв, — подумав Номер Один. — Сподіваюся, Конг не такий».
І він пішов далі, ховаючи руки і ноги під сукнею. Ще не вистачало, щоб хтось побачив його сірі товстенькі пальці і здійняв паніку. А може, люди навпаки почнуть ним милуватися? Адже він такий гарний у порівнянні з їхніми незграбними чоловіками.
Коли Номер Один підійшов до столика Біллі Конга, той розплився в усмішці. Втім, на його обличчі посмішка скоріше нагадувала симптом якогось захворювання. Волосся стирчало акуратними піками. Навіть під час серйозної справи Конг знайшов час для догляду за волоссям. Гарна зачіска може чимало розказати про людину.
— З поверненням, демоне, — сказав він, ухопивши Номера Один за сукню. — Приємно знову тебе бачити. Якщо це ти...
— Якщо це я? — розгубився демон. — Я можу бути лише собою.
— Вибач, якщо я не довіряю твоїм словам, — гмикнув Конг і підняв криси очіпка, щоб зазирнути в обличчя Номерові Один. — Якщо цей Фаул хоча б наполовину такий розумний, як про нього кажуть, він напевне спробує щось вигадати.
Конг угледівся в обличчя бісеняти, тицьнув у луску на лобі, відтягнув губи і перевірив рожеві ясна і квадратні зуби. Нарешті провів пальцем по рунах на чолі Номера Один, чи не намальовані вони.
— Задоволені?
— Так. Здається, у малого Артеміса не вистачило часу на витівки. Я змусив його поквапитися.
— Через вас нам усім довелося поквапитися, — поскаржився Номер Один. — Ми летіли в машині. Я бачив Місяць зовсім близько.
— У мене серце через тебе крається, демоне. Після того що ти зробив з моїм братом, маєш радіти, що взагалі залишився живим. Але це я виправлю за кілька хвилин.
Номер Один покосився в бік ліфтів. Артеміс, Батлер і Мінерва були за два кроки від дверей.
— Не дивись на них. Вони тобі не допоможуть. Ніхто тобі не допоможе.