— Ну? — поквапив він Номер Один, який кволо розтирав руки статуї.
— Нічого. Але я намагаюся.
Артеміс поплескав його по плечу.
— Намагайся старанніше. Мені б дуже не хотілося вплутуватися в перестрілку в такому високому будинку. В найкращому разі нас кинуть до тайванської в’язниці.
«Гаразд, — подумав Номер Один. — Сконцентруйся. Увійди в камінь».
Він міцно обхопив палець цілителя і спробував щось відчути. З того, що він знав про цілителів, можна було припустити, що це Кван, найстарший маг. Чоло кам’яної фігури було перехоплене простою стрічкою зі спіральним візерунком — символом ватажка.
«Як це, мабуть, жахливо, — подумав Номер Один. — Бачити, як твоя домівка дематеріалізувалася, а ти залишився. Знати, що це все твоя провина».
«То була не моя провина! — пролунав у голові Номер Один голос. — То все через дурня Н’зала. Тож ти витягнеш мене звідси чи ні?»
Номер Один мало не знепритомнів. Дихання перехопило, а серце підскочило до самого горла.
«Нуж-бо, юний цілителю! Звільни мене! Я так довго чекав!»
Голос йшов ізсередини скульптури. Це Кван.
«Звісно, Кван. Ти ж тримаєш мою руку. Хто ж іще це може бути? Ти ж не дурник? Ото б мені пощастило! Чекати десять тисяч років і дочекатися дурника!»
— Я не дурник! — образився Номер Один.
— Звісно, ні, — заспокоїв його Артеміс. — Просто роби, що можеш. Попрошу Батлера утримувати Конга якомога довше.
Номер Один прикусив губу і кивнув. От недотепо, він сказав це вголос! А ситуація і без того досить незручна.
Він вирішив вдатися до сили думки. Голос Квана лунав у нього в голові, тож, може, і в нього так вийде?
«Звісно, вийде! — сказав Кван. — І що це за нісенітниці про приготовану їжу? Просто звільни мене з цієї в’язниці».
Номер Один поморщився, намагаючись не думати про бенкет.
«Я не знаю, як тебе звільнити, — подумав він. — Не знаю, чи я взагалі можу».
«Ще й як можеш, — відповів Кван. — У тебе вистачить магії, щоб і троля навчити грати на музичному інструменті. Вивільни її».
«Як? Я і гадки не маю».
Кван трохи помовчав, а тоді трохи покопався у спогадах Номера Один.
«Ага, зрозумів. Ти новачок. Зовсім без освіти. Саме вчасно. Без належного навчання ти б половину Гібраса зніс. Добре, я тебе трохи підштовхну в потрібному напрямку. В такому стані я багато не зроблю, але, можливо, спрямую твою силу. Згодом буде легше. Коли ти вступаєш у контакт із цілителем, тобі передається частина його знань».
Номер Один міг би присягнутися, що кам’яні пальці ледь помітно стиснулися, але то міг бути лише витвір його уяви. А от раптове відчуття холоду, що розлилося по руці, було аж ніяк не уявним. Немов із нього висмоктували життя.
«Не хвилюйся, юний цілителю. Я просто розганяю твою магію, щоб іскри забігали. Жахливе відчуття, але воно не надовго».
І відчуття дійсно було жахливим. Номерові Один здалося, що саме так і почуваються, коли відмирає одна частина тіла за іншою. І тоді тіло намагається захистити себе, опираючись загарбнику. Магія, що доти спала в Номера Один, раптом вибухнула в мозку і дала відсіч чужинцю.
Номер Один немов отримав абсолютно новий спектр бачення. Досі він був сліпий, а тепер бачив крізь стіни. Звісно, мова йшла не про справжній зір, а про розуміння власних здібностей. Магія текла по ньому, як рідкий вогонь, виштовхуючи бруд крізь пори. Вона повалила парою з усіх отворів і змусила запалати руни на тілі.
«Молодець, — похвалив його Кван. — А тепер відпусти її. Вижени мене».
І Номер Один зрозумів, що дійсно може це зробити, — він здатен контролювати магічний потік. Він спрямував магію до Квана, через свої пальці — в його. Мертве відчуття змінилося вируванням сили. Він почав вібрувати, за ним — статуя, скидаючи з себе кам’яну луску, немов зміїну шкіру. Пальці старого цілителя більше не були твердими, вони стали живими, теплими. Вони міцно трималися за руку Номера Один, утримуючи зв’язок.
«Ну от, хлопче. У тебе виходить».
«Виходить, — подумав Номер Один з недовірою. — Дійсно виходить».
Артеміс і Холлі здивовано спостерігали, як по тілу Квана розходиться магія, як із тріскотом та оранжевими спалахами відпадає з його кінцівок каміння. Ожили Кванова долоня, рука, торс. Відпало каміння з підборіддя і рота, дозволивши цілителю зробити перший за десять тисяч років вдих. Яскраво-блакитні очі примружилися від світла і заплющилися. А магія продовжувала розповсюджуватися. Від тіла відлетіли рештки каміння, та раптом процес зупинився. Коли іскри Номера Один досягли наступного в ланцюгу цілителя, вони зашипіли і зникли.