їй здалося, що вона пролежала так, розпластавшись, як жаба на сонечку, цілу вічність, але минуло не більше кількох секунд. Краєм ока вона помітила, як чоловік зі срібною валізою дав ляпаса тому, хто кинув гранату. Можливо, смертельна зброя суперечила наказам.
Граната вибухнула, Холлі злетіла в повітря. Шолом узяв на себе значну частину удару і шрапнель, але решти вистачило, щоб роздробити обидві гомілкові кості Холлі і зламати одну стегнову. За мить вона важко впала на спину Артемісу, як мішок із камінням.
— Ой, — сказала вона і знепритомніла.
Артеміс і Номер Один намагалися оживити Квана.
— Він живий, — сказав хлопець, перевіряючи пульс цілителя. — Серцебиття стабільне. Але краще йому скоріше отямитися. Підтримуй з ним контакт, а то він зникне.
Номер Один підняв голову демона.
— Він назвав мене цілителем, — сказав він зі сльозами в голосі. — Я не один.
— Пізніше у тебе буде скільки завгодно часу для балачок, — кинув Артеміс. — Нам потрібно вибиратися звідси.
Люди Конга уже були в галереї, і почалася стрілянина. Артеміс був упевнений, що Батлер з Холлі подбають про цих бандитів, але його впевненість немов вітром здуло, коли раптом пролунав вибух, і йому на спину впала Холлі. Її тіло миттєво оповив кокон блакитного світла. В ньому, немов падаючі зірки, замерехтіли іскорки, полетівши туди, де пошкодження були найсерйознішими.
Артеміс виповз із-під Холлі, обережно поклав її на підлогу поряд із Кваном.
Люди Конга схопилися з Батлером і, мабуть, дуже пожалкували, що обрали таку лінію. Він розкидав їх, як м’яч для боулінгу розкидає кеглі.
Втім, одному довелося прорватися. То був високий чоловік з татуйованою шиєю і алюмінієвою валізою. Артеміс здогадався, що в тій валізі аж ніяк не азіатські спеції, і зрозумів, що доведеться діяти йому самому. Доки він розмірковував, що саме може зробити, чоловік його відшпурнув і кинувся до Холлі. Коли Артеміс підвівся на ноги, його подруга сиділа, хитаючись, а до її зап’ястка було пристебнуто валізку.
Чоловік, що причепив валізку, повернувся до бійки і протримався ще кілька секунд, доки Батлер його не вирубав.
Артеміс опустився на коліна поруч із Холлі.
— З тобою все гаразд?
Ельфійка посміхнулася, але це далося їй нелегко.
— Майже, дякувати магії. У мене більше ані краплини її не лишилося. Тож я б порадила всім лишатися здоровими, доки я не проведу ритуал. — Вона потрусила рукою, дзенькнув ціпок. — Що у валізі?
Обличчя Артеміса було блідішим, ніж звичайно.
— Гадаю, нічого приємного, — він клацнув замочками і підняв кришку. — І я не помиляюся. Бомба. Велика і складна. Їм якось удалося пронести її повз охорону. Вважаю, вони пройшли там, де ще триває будівництво.
Холлі поморгала очима, потрусила рукою, щоб біль повернув її до реальності.
— Так. Бомба. Таймер бачиш?
— Вісім хвилин. Відлік пішов.
— Можеш знешкодити?
Артеміс стиснув губи.
— Можливо. Потрібно відкрити оболонку і дістатися до механізму, щоб знати напевне. Там може бути безпосередньо детонатор або ж кілька пасток.
Кван ледве підвівся на лікті, відкашлюючи пил і мокротиння.
— Що? Мені повернули плоть і кістки після десяти тисяч років, а ви кажете, що невдовзі бомба розірве мене на мільйон шматків?
— Це Кван, — пояснив Номер Один, — Він наймогутніший цілитель у магічному колі.
— Тепер уже єдиний, — сказав Кван. — Урятувати інших я не зміг. Нас лишилося двоє, хлопче.
— Чи не можете ви перетворити бомбу на камінь? — запропонувала Холлі.
— Мені потрібно ще кілька хвилин, щоб відновити магію. Та й дотик горгулій спрацьовує лише для органічних матеріалів. Рослини і тварини. А в бомбі повно складників, створених руками людини.
Артеміс здивовано звів брови.
— Ви знаєте про бомби?
— Я скам’янів, а не помер. Міг бачити, що відбувається навколо. Можу розказати безліч історій. Ти не повіриш, куди туристи можуть приліпити жуйку.
Батлер підтягнув непритомні тіла до аварійного виходу.
— Маємо вибиратися звідси! — гукнув він. — Поліція вже у вестибюлі.
Артеміс підвівся, відступив на кілька кроків і заплющив очі.
— Артемісе, зараз не час утрачати дух. — Незадоволено сказала Мінерва, виповзаючи з-поза вітрини. — Нам потрібен план.
— Тихо, дівчино, — зупинив її Батлер. — Він розмірковує.