У голові майнула думка: «Я схожий на батька, якого можу більше не побачити. Мама. Батлер. У мене лишився тільки один друг».
— Холлі,— сказав він.— Дай-но на тебе подивитися.
Холлі навіть не підвела очей від наручного комп’ютера.
— Зараз не час, Артемісе.
Хлопець підійшов до неї, обережно ступаючи на кірку попелу.
— Холлі, дай-но на тебе подивитися, — повторив він, обхопивши подругу за плечі.
Щось в Артемісовому голосі змусило Холлі зупинитися і глянути на хлопця. Таким тоном Артеміс Фаул не дуже часто розмовляє. Це можна було вважати ніжністю.
— Я маю переконатися, що ти — це досі ти. Між вимірами все так переплутується. Під час останньої подорожі мені переставило пальці, — він показав руку. — Дивно, знаю. Але з тобою, схоже, все гаразд. Усе на своїх місцях.
Краєм ока він помітив, як вище на схилі щось виблиснуло. Виявилося, то металева валізка, наполовину вкрита попелом.
— Бомба, — зітхнув хлопець. — А я вважав, що ми загубили її під час подорожі. Коли ми приземлилися, був якийсь спалах.
Кван поквапився до бомби.
— Ні. То було переміщення енергії. Переважно моєї. Магія — немов інша сутність. Тече, куди схоче. Частину своїх магічних сил я загубив у часі, звідси і спалах. Але я радий повідомити, що решта енергії готова до використання.
Артеміса вразило, наскільки ця доісторична мова схожа на мову, якою користуються в НАСА.
«Недивно, що ми не можемо тягатися з ельфами, — подумав він. — Вони розв’язували міжвимірні рівняння, коли ми ще камінцями бавилися».
Артеміс допоміг цілителю викопати бомбу з-під попелу. Під час стрибка в часі таймер збився, і тепер показував п’ять тисяч годин. Нарешті, пощастило.
За допомогою Батлерових інструментів хлопець оглянув вибуховий механізм. Може, і знешкодить, якщо матиме в запасі кілька місяців, кілька комп’ютерів і лазерів. Без цього шанси дорівнювали шансам вивірки зробити паперовий літачок.
— Бомба в робочому стані, — сказав він Квану. — Тільки таймер збився.
Цілитель погладив бороду.
— У цьому є сенс. Цей інструмент відносно простий, порівняно зі складністю наших тіл. Тунелю між вимірами було не складно зібрати його до купи. А от таймер — інша справа. На нього вплинули всі ті відгалуження часу, які ми минали. Вона може вибухнути щосекунди або не вибухне ніколи.
«Не будемо казати про ніколи, — подумав Артеміс. — Може, я і не знешкоджу цю штуку, але підірвати тоді, коли потрібно, в мене точно вийде».
Холлі зазирнула у смертельний пристрій.
— Чи не можемо ми кудись її викинути?
Кван похитав головою.
— Неживі предмети не можуть самі подорожувати в тунелі часу. А от нас може затягнути назад будь-якої миті. Потрібно негайно заякоритися сріблом.
Холлі покосилася на Артеміса.
— А якщо комусь хочеться, аби його затягло назад?
— Тобі? — посміхнувся Кван. — Потрібні певні умови. Якщо просто дозволити себе підхопити, невідомо, де ти опинишся. Чи коли. Тебе затягуватиме твій власний простір і час, але тепер, коли закляття слабшає, ти можеш матеріалізуватися у скелі за милю під Землею або на Місяці.
Так, неприємна ситуація. Одна справа, коли ти хутенько оглянув поверхню Місяця як турист, і зовсім інша, коли ти приречений сидіти там довічно. Втім, після першої хвилини ти більше нічого про це не знатимеш.
— Отже, ми застрягли тут? — сказала Холлі. — Нуж-бо, Артемісе. Ти маєш план. Ти завжди маєш план.
Усі зібралися навколо хлопця. Було в ньому щось таке, що змушувало інших слухатися його. Може, він і сам уважав себе лідером? До того ж, він був найвищим серед них.
Хлопець посміхнувся.
«Саме так Батлер увесь час і почувається».
— Усі ми маємо підставу для того, щоб хотіти повернутися, — почав він. — Ми з Холлі лишили тих, кого любимо. І нам знову хотілося б побачити друзів
і родину. Номер Один і Кван, вам потрібно зв’язатися з Народом, що перебуває в іншому вимірі. Закляття розвіюється, і дуже скоро скрізь на острові буде небезпечно. Якщо мої підрахунки правильні, а я переконаний, що вони правильні, тоді навіть срібло не зможе вас тут утримати. Отже, можна переміщуватися, коли це продиктує закляття, або ж ми самі можемо вирішити, коли виконати міжвимірний стрибок.
Кван трохи поміркував.
— Неможливо. Щоб перемістити цей острів, нам знадобилося семеро цілителів і вулкан. Щоб повернутися назад, мені знадобиться семеро магічних істот. Бажано цілителів. І звісно, активний вулкан, якого у нас немає.
— Чи обов’язково це має бути вулкан? Хіба не підійде будь-яке джерело енергії?
— Теоретично — так, — погодився Кван. — Кажеш, ми можемо скористатися бомбою?