Холлі знала, що на полі бою цілителі не дуже допоможуть. Вони відмовлялися завдавати шкоди. Втручалися лише в найскрутніших ситуаціях. Доки Кван наважиться переступити через свою пацифістську натуру, буде вже запізно.
Кван чухав підборіддя, а Холлі стріляла. Кожен постріл валив з ніг величезну кількість демонів, але за секунду вони знову стояли на ногах.
— Якщо Раду було замесмеризовано, я можу їх зцілити, — нарешті сказав Кван. — Але мозок — річ делікатна, потрібен прямий контакт.
— Обмаль часу, — відповіла Холлі. — Артемісе, ти щось придумав?
Артеміс схопився за шлунок.
— Мені потрібно в туалет. Секунду тому все було гаразд. А зараз...
От якби крила працювали! Тоді б Холлі могла злетіти і цілитися в демонів згори. Так було б значно легше.
— Туалет, Артемісе? Саме зараз?
Одному демону вдалося прорватися повз лазерні промені. Він був так близько, що можна було відчути його запах. Ударити він не встиг: Холлі пірнула під його руку і штовхнула ногою в груди. З легенів демона з шумом вийшло повітря, і демон упав, відкривши рота.
— Мені потрібно в туалет, а твій «Нейтрино» майже нічого не може зробити. Час прискорюється. Нас підхопило хвилею. — Артеміс схопив Холлі за плече, її рука смикнулась, і лазер випустив заряд у небо. — Потрібно дістатися бомби. Вона може вибухнути будь-якої миті.
Холлі його відштовхнула.
— Не забувай про запобіжні заходи, Артемісе. Не чіпай мене, коли я стріляю. Кване, чи не допоможеш нам виграти трохи часу?
— Час, — посміхнувся Кван, — Знаєте, це якась іронія. Нам потрібен час, а ми...
Холлі аж зубами заскреготіла. Чому їй завжди доводиться мати справу з якимись розумниками?
Номер Один був одночасно і наляканий, і зацікавлений. Боявся він з очевидних причин: на нього могло чекати розчленування, болюча смерть тощо. Але мозок його напружено працював. Він цілитель. Він може щось зробити. На острові від такої несподіваної атаки він би напевно розгубився. Але тепер він зазнав і дещо гірше. Ті Люди Бруду в шато. Особливо високий, у костюмі та з вогняною палкою.
«Замість того, щоб дозволити іскрам летіти в різні боки, я збираю і створюю образи, які легко впізнати».
Номер Один зосередився на людських постатях зі своїх спогадів, оповив їх магією, надав їм сили. Відчув, як вони затверділи, немов кров у мозку перетворилася на кригу. Коли тиск став майже нестерпним, він виштовхнув їх у реальність — дюжину примарних силуетів убивць із кулеметами в руках. Видовище було ефектним. Навіть Аббот відступив. А інші навіть не відступили, розвернулися і побігли.
— Чудово, Кване. Добре придумали, — похвалив Артеміс.
Кван здивувався.
— Ти читаєш мої думки? А, ти мав на увазі солдатів! Вони не мої. Номер Один дуже сильний цілитель. За десять років він і сам зможе цей острів перенести.
Аббот лишився стояти за десять кроків від групи з мечем в одній руці і роєм магічних куль навколо
себе. Варто віддати йому належне як ватажку — він не злякався, дивився в обличчя смерті як справжній демон, з мечем у руці і посмішкою на обличчі.
Кван похитав головою.
— Гляньте лише! І це той ідіот, який завдав нам стільки клопоту.
Аббот уже мав справу з магією, тож швидко здогадався, що всі ці нові люди та їхня зброя просто ілюзія.
— Поверніться, недоумки! — крикнув він солдатам. — Вони вас не вб’ють.
Артеміс постукав Холлі по плечу.
— Вибач, що знову тебе відволікаю. Але нам потрібно повернутися до бомби. Усім. І якщо можливо, прихопити із собою Аббота.
Холлі кілька разів пальнула в груди Аббота, щоб виграти хоч дві хвилини. Ватажок демонів відлетів, немов його штовхнув невидимий велетень.
— Гаразд, ходімо. Артемісе, іди першим. Я вас прикриватиму.
Вони знову спустилися в кратер, обережно просуваючись, щоб не підсковзнутися на попільній корці. Спускатися було швидше, але й складніше. Найважче було Холлі, бо вона йшла спиною вперед, готова стріляти в кожного, хто бодай рога висуне з-поза краю кратера.
Немов повторився жахливий сон п’ятирічної давнини. Кислотний запах дратував очі й горло, ноги потопали в попелі, над головою височіло червоне небо, і мов навіжене калатало серце. Не кажучи вже про страх, що повернуться демони.
Але гірше було попереду. Звільнена Кваном магічна енергія прискорила розпад позачасового закляття, і те от-от мало зникнути. На жаль, тепер дії відбуватимуться в зворотному порядку. І почнеться все з Гібраса. Артемісові це було відомо, але на розрахунки не можна було гаяти ані секунди. Скоро, вирішив він. Усе станеться дуже скоро. А хто може сказати, що означає «скоро» в такому місці?