— Вони на нас чекали, — Артеміса це зовсім не здивувало. — Так я і думав.
Номер Один чхнув.
— Як добре! Мені вже так набрид цей вулкан. Цілий місяць доведеться вичищати попіл з луски.
— Ні, ні, — похитав головою Кван і взяв свого нового учня за руки. — Ти можеш продути пори за допомогою магії. Це дуже зручно.
Холлі помахала руками, щоб привернути увагу транспортера, хоча потреби в цьому не було. Їх уже, мабуть, просканували, класифікували і прогнали через базу даних ЛЕП.
Транспортер розвернувся і почав посадку. На землі під двигунами здійнялися хмаринки пилу.
— Ого! — сказав Кван. — Чудові кораблі! Народ не гаяв часу.
— За десять тисяч років багато чого сталося, — відповіла Холлі, піднімаючи долоні, щоб показати пілотові, що в неї немає зброї. Потреби в цьому насправді не було, але якщо командиром ЛЕП є Арк Сул, краще не ризикувати.
Із кутів транспортера висунулися чотири ніжки з кріпленнями на кінцях і, пробивши попеловий панцир, торкнулися скелястої поверхні. Щойно вони закріпилися, транспортер пішов на посадку. Задні двері відчинилися, і вискочив Фоулі у спеціально зшитому чотириногому ЛЕПівському комбінезоні. Він кинувся до Холлі, незважаючи на товстий шар попелу під копитами.
— Холлі! — міцно обійняв він її. — Ти повернулася. Я знав, що ти зможеш!
Холлі обхопила кентавра руками.
— А я знала, що ти на мене чекатимеш.
Фоулі схопив за плечі Артеміса.
— Якщо вже Артеміс Фаул сказав, що повернеться, то його не зупинять ані час, ані простір. — Кентавр потиснув руки Квану і Номеру Один: — Бачу, ви прихопили з собою гостей.
Холлі посміхалася, виблискуючи білосніжними зубами на вкритому попелом обличчі.
— Сотні.
— Є такі, що потребують допомоги?
— Ні. Кількох замесмеризували, але після кількох сеансів терапії вони цілком одужають.
— Гаразд, так і перекажу, — сказав кентавр. — А тепер маємо перервати нашу зустріч і завантажитися на транспортери. Маємо лише тридцять хвилин, щоб потопити острів і спакувати обладнання.
«Обладнання? — подумав Артеміс. — Вони мали час, щоб підготувати обладнання? Як же довго нас не було?»
Вони піднялися на борт і пристебнулися до гелевих сидінь у просторій задній частині транспортера. Особливого комфорту тут не було, лише сидіння і гармати, їх по черзі оглянув медик, зробив у руку ін’єкцію проти мікробного коктейлю, на випадок, якщо на Гібрасі за десять тисяч років з’явилося якесь невідоме мутантне захворювання. Як справжній професіонал, лікар і оком не моргнув, коли оглядав Номера Один і Квана, хоча ніколи раніше з такими істотами не зустрічався.
Фоулі сів поруч із Холлі.
— Передати не можу, який я радий тебе бачити, Холлі. Я сам напросився на це завдання. Узяв відпустку у Восьмій Секції. Уся ця апаратура — мої розробки. Найбільший проект, над яким я колись працював. Я знав, що ти повернешся.
Холлі замислилася над його словами. Тобто, завдання — це вона?
Транспортер утягнув шасі і почав підніматися. Через кілька секунд вони вилетіли з кратера, немов куля з гвинтівки. Від вібрації кілька перших секунд стукотіли зуби, але з боків транспортера висунулися спеціальні пластини, і рух стабілізувався.
— Приємно бачити кінець цього вулкана, — сказав Номер Один, намагаючись поводитися, ніби нічого не сталося, хоча і летів у металевому ящику. Втім, це був не перший його політ.
Фоулі обіперся долонями збоку ілюмінатора і поглянув униз.
— Так, більше ти його не побачиш. Щойно ми всіх з нього евакуюємо, увімкнуться лазери на пристроях знищення. Ми розріжемо його на частки, і знищимо буйки під ним. Він повільно опуститься під воду. Тоді не виникне ніяких цунамі. Щоправда, на Дублін набіжить кілька чималих хвиль, але ми трохи проконтролюємо їх із космосу. Коли острів опиниться під водою, можна пакувати речі й вирушати додому.
— А-а... — сказав Номер Один, хоча і не зрозумів майже нічого з того, що почув.
Артеміс виглянув в ілюмінатор. На острові рятувальні команди розсаджували демонів по транспортерах. Кораблі злітали, вмикали захист і зникали з виду.
— Ти нас трохи налякала, Холлі, — засміявся Фоулі. — З’явилася на двадцять миль далі, ніж потрібно. Пілотам довелося запалювати вогні, щоб ми знали, де зводити проекцію. На щастя, зараз зовсім рано, і приплив ще не почався. Маємо ще півгодини до того, як з’являться перші риболовні човни.
— Зрозуміло, — повільно сказала Холлі. — Великий бюджет і таке інше. Сул, мабуть, вогнем плюється.