— Ми не можемо відстежити запис?
— Ні, Артемісе. Я спробував. Вони причепили до листа вірус, що знищує всю інформацію. Мені ледь удалося завантажити відео, і оригінал зник.
— Що можна вижати із самого файлу? Можна визначити географічне положення за зорями?
Батлер посміхнувся. Молодий Артеміс починав думати, як солдат.
— Нічого. Я послав знімок знайомому з НАСА. Він навіть не став проганяти його по комп’ютеру. Не дуже добре розширення.
Артеміс хвилину помовчав.
— Як швидко ми зможемо доїхати до Росії?
Батлер постукав пальцями по керму.
— Як подивитись.
— Які варіанти?
— Легально чи нелегально.
— Як скоріше?
Батлер розреготався. Таке не часто почуєш.
— Як правило, нелегально швидше. Та в будь- якому разі знадобиться багато часу. Летіти ми не можемо, це зрозуміло. У мафії скрізь свої люди.
— Ми впевнені, що це мафія?
Батлер глянув у дзеркало заднього виду.
— Боюсь, так. Усі викрадення контролюються мафією, навіть якщо звичайному злочинцю вдалося взяти в полон вашого батька. Щойно мафія про це дізнається, йому доведеться передати заручника їм.
Артеміс кивнув.
— Саме так я і думав. Тож доведеться їхати морем. Тиждень щонайменше. Та можна скористатися допомогою з транспортом. Щось таке, чого мафія не очікуватиме. Що у нас із документами?
— Жодних проблем. Удаватимемо місцевих. Так викличемо менше підозр. Паспорта і візи у мене.
— Так. Яке прикриття?
— Як вам Степан Башкир і дядько Костянтин?
— Чудово. Шаховий вундеркінд із супроводом.
Цим прикриттям вони користувалися вже давно. Одного разу якийсь чиновник, сам гросмейстер із шахів, засумнівався, та Артеміс поставив йому мат за шість ходів. Із того часу цей прийом навіть назвали маневром Башкира.
— Коли зможемо вирушити?
— Майже негайно. Пані Фаул і Джульєтта поїхали на тиждень до Ніцци. Тож маємо вісім днів. Можемо написати листа до школи і відпроситися.
— Наважуся на припущення, що в Сент-Бартлебі навіть зрадіють, що здихалися мене хоч на трохи.
— Із маєтку можемо їхати прямо до аеропорту. Літак заправлений. Принаймні зможемо долетіти до Скандинавії, а звідти спробуємо попасти на корабель. Потрібно лише дещо взяти з дому.
Артеміс прекрасно уявляв оте «дещо», яке так знадобилося його дворецькому. Гострі предмети та вибухонебезпечні речовини.
— Добре. Чим скоріше, тим краще. Маємо знайти тих людей, доки вони не зрозуміли, що ми їх шукаємо. Електронну пошту можемо переглядати в дорозі.
Батлер звернув до маєтку Фаулів.
— Знаєте, Артемісе, — сказав він, глянувши в дзеркало, — ми виступаємо проти російської мафії. Я уже мав із ними діло. Переговорів вони не ведуть. Може пролитися кров. Якщо ми знайдемо цих бандюків, можуть постраждати люди. Тобто ми.
Артеміс кивнув, удивляючись у власне відображення у склі. Потрібен план. Щось сміливе і кмітливе. Таке, чого раніше ніколи не робили. Та хлопець не дуже переймався. Геніальний мозок його ще не підводив.
Ельфійський порт Тари
Ельфійський порт у Тарі справляв враження. Під пагорбом на території ферми Мак-Грані розташувалися десять тисяч кубічних метрів термінала.
Уже кілька століть Мак-Грані поважали кордони території ельфів, і вже кілька століть родина мала неабияку вдачу. Хвороби таємничим чином виліковувалися за ніч. Із завидною регулярністю на території ферми самі собою відкопувалися безцінні витвори мистецтва, а коров’ячий сказ обходив стада стороною.
Вирішивши проблеми з візою, Холлі нарешті пройшла через двері охорони і натягнула голографічний камуфляж. Для подорожі їй удалося вибити крила «Кобой Дабл-Декс». Прилад працював на сонячній батареї, крила відрізнялися революційним дизайном. Власне, крила складалися з двох пристроїв, або деків. Один дек призначався для вільного польоту, інший — для маневрів. Холлі вже давно не терпілося випробувати «Дабл-Декс», але з лабораторії «Кобой» надходило не так уже й багато тих приладів. Фоулі віддавав їх із великим небажанням, тому що не він їх придумав. Професійні заздрощі. Холлі скористалася його відсутністю і прихопила дек із полички.
Вона піднялася на п’ятнадцять метрів над землею, відчула, як легені наповнилися нефільтрованим земним повітрям. Хоча воно і забруднене, все одно солодше за оброблене тунельне повітря. Кілька хвилин вона просто насолоджувалася, потім переключила увагу на завдання: як викрасти Артеміса Фаула.
Із дому, тобто з маєтку Фаулів, не можна. Вона дуже ризикувала, адже входити в дім без запрошення не дозволялося. Навіть якщо технічно Фаул її і запросив, викравши минулого року. Та небагато адвокатів узялися б захищати її в суді. Маєток був справжньою фортецею, і там устиг побувати цілий загін ЛЕП. Чому вона має перейматися?