— Теплочутливість, — повідомила Холлі. — Гаряче — червоне. Холодне — синє. Не дуже потужна система, але проникає крізь стіни.
Батлер перевів погляд на квартиру. В кімнаті було три червоних об’єкти. Один — серце Каррере, що пульсувало кармінним по центру рожевого тіла. Другий був чимось на кшталт чайника або кавника, а третім був телевізор.
— ОК. Чисто. Я іду туди.
— Згодна. Будь обережним. Занадто все добре виходить.
— Я такої ж думки.
Батлер перейшов через бруківку і підійшов до чотириповерхового будинку. Там був омофон, але двері лишилися ще з дев’ятнадцятого століття, тож сильне плече запросто вибило кріплення замка.
— Я всередині.
Нагорі почувся шум. Хтось ішов. Батлер не дуже хвилювався, однак сунув руку під куртку і намацав пістолет. Хоча вряд чи той знадобиться. Навіть най- зухваліші молодики завжди поступалися і пропускали його. Мабуть, через його безжальні очі. Зріст під два метри теж відігравав свою роль.
Із-поза рогу вийшла група підлітків.
— Екскюзе муа, — сказав Батлер і галантно зробив крок убік.
Дівчата захихотіли. Хлопці витріщилися. Один, із бровами, що зрослися на переніссі, навіть хотів відпустити якийсь коментар. Батлер йому підморгнув. Особливим чином. Немов одночасно підбадьорював і залякував. Коментар так і не прозвучав.
Батлер піднявся на четвертий поверх без усяких пригод. Квартира Каррере була в торці. Вікна на двох стінах були від підлоги до стелі. Дуже дорого.
Охоронець почав було обмірковувати, яким способом проникнути всередину, коли помітив, що двері відчинені. Це, як правило, означало одно із двох: перше, в помешканні не залишилося живих; і друге, на нього чекали. Жоден із варіантів не мав сенсу.
Батлер обережно увійшов. Попід стінами стояли ряди розкритих коробок. Серед поліетилену можна було розгледіти батарейки і пожежні костюми. На підлозі валялися пачки грошей.
— Ти друг?
Каррере. Він сидів у величезному кріслі, тримаючи на колінах якусь зброю.
Батлер повільно наблизився. Найголовніше правило бійки — сприймати кожного опонента серйозно.
— Заспокойся.
Парижанин підняв зброю. Вона була розрахована на менші пальці. Дитини або ельфа.
— Я спитав, чи ти друг?
Батлер наставив свого пістолета.
— Стріляти немає потреби.
— Не рухайся, — наказав Каррере. — Не збираюся я тебе підстрелювати, просто зроблю фотку. Мені голос наказав.
У навушниках пролунав голос Холлі.
— Підійди ближче. Я маю побачити його очі.
Батлер сунув пістолета в кобуру і зробив крок уперед.
— Бачиш, ніхто тут не стрілятиме.
— Зараз збільшу зображення, — сказала Холлі. — Зачекай трошки.
Мініатюрна камера в оці задзижчала, і раптом усе, що бачив Батлер, збільшилося в чотири рази, і все було б добре, якби не супроводжувалося гострим болем. Батлер моргнув, щоб позбавитися сліз, що навернулися на очі.
Унизу, в гоблінському транспортері, Холлі роздивлялася зіниці Люка.
— Його месмеризували, — нарешті сказала вона. — Кілька разів. Бачиш, райдужна оболонка нерівна. Якщо месмеризувати людину дуже часто, вона може й осліпнути.
Артеміс підійшов ближче.
— Чи безпечно замесмеризувати його ще раз?
Холлі знизала плечима.
— Не має значення. Він перебуває під дією чарів. Цей чоловік просто виконує накази. Його мозок нічого не знає.
Артеміс схопив мікрофон.
— Батлере! Тікай звідти. Негайно!
У квартирі Батлер лишився стояти на місці. Будь- який різкий рух може виявитися останнім.
— Батлере, — сказала Холлі, — слухай уважно. Зброя, яку на тебе наставлено, — широкоствольний низькочастотний бластер. Ми називаємо його «Баунсером». Його розробили спеціально для операцій в тунелях. Якщо він натисне на курок, лазерний промінь відбиватиметься рикошетом від стін, аж поки кудись не влучить.
— Зрозуміло, — пробурмотів Батлер.
— Що ти сказав? — поцікавився Каррере.
— Нічого. Просто не люблю фотографуватися.
В очах у Люка спалахнула іскра жадоби.
— Мені подобається твій годинник. Дорогий, схоже. Ролекс?
— Та ні, дурниця, — відповів Батлер, якому дуже не хотілося розлучатися з камерою. — Дешева річ. Сміття.
— Дай годинника мені.
Батлер відстебнув ремінець пристрою.
— Якщо я дам тобі годинника, ти розповіси мені про батарейки?
— Це ти! Скажи «чі-і-і-із»! — заверещав Каррере, намацав пальцем маленький курок і щосили натиснув.
Час для Батлера уповільнився. Немов він опинився в зоні блокади часу. Його воєнний мозок збирав факти й аналізував варіанти. Палець Каррере уже пройшов половину шляху. За мить широкоствольний бластер випустить лазерний промінь, що відбиватиметься від стін, аж доки вони обидва не загинуть. Тут пістолет не допоможе. Усе, що в нього лишилося, — «Сейфетінет», але двометрової сфери явно не вистачить. Двоє чималих чоловіків всередині не помістяться.