Рут відчув, що вона вагається.
— Холлі, послухай мене. Чим би вони там не стріляли, Вербілове крило пробите. Твій жилет не міцніший за крило. Тож сиди і чекай на капітана Кельна.
Капітан Кельп. Найвідданіший офіцер ЛЕП. Прославився тим, що на випускній церемонії обрав собі ім’я Трабл, що означає «неприємності». Та не було такого офіцера, кому б Холлі довірила прикривати свою спину, коли вона виходитиме за двері.
— Вибачте, сер. Не можу чекати. Чіксові пробило крило. Ви знаєте, що це означає.
Підстрелити ельфа — це не пташку підстрелити. Крила у них — особливий орган, там проходять кілька важливих артерій. Така дірка означає, що снаряд пробив щонайменше три з них.
Командир Рут зітхнув. Немов прокотилася хвиля перешкод.
— Гаразд, Холлі. Але будь обережною. Не хочу сьогодні втрачати людей.
Холлі витягла з кобури «Нейтрино-2000», перевела регулятор на три. Проти снайперів вона не має жодного шансу. Але якщо це гобліни з тріади Б’ва Келл, з такими настройками після першого ж пострілу вони втратять свідомість щонайменше на вісім годин.
Вона підігнула ноги і вискочила з-поза статуї. Одразу ж пролунали постріли, і від скульптури посипалися скалки.
Холлі кинулася до постраждалого товариша, навколо голови, немов бджоли, крутилися кулі. Власне, в такій ситуації останнє, що можна зробити — перетягувати пораненого. Але навколо свистіли кулі, тож вибору не лишалося. Холлі схопила рядового за еполети і потягла за іржавий транспортер.
Чікс уже довгенько тут лежав. Він слабо посміхнувся:
— Ви прийшли по мене, кеп. Я знав, що ви прийдете.
Холлі спробувала опанувати голос, щоб він не звучав дуже схвильовано.
— Звісно, я прийшла, Чіксе. Не можна залишати товаришів у біді.
— Так і знав, що ви перед мною не встоїте, — видихнув Чікс. — Так і знав. — І він заплющив очі. Пошкодження дуже велике. Дуже.
Холлі зосередилася на рані. «Зцілися», — подумала вона, і магічна сила розгорнулася всередині, немов мільйони голок вп’ялися в неї. Енергія текла по руках, стікала по пальцях. Холлі приклала долоні до Вербілової рани. Від кінчиків пальців до пошкодженої шкіри побігли синенькі вогники. Іскорки танцювали навкруги рани, зцілюючи розірвані тканини і відновлюючи розірвані судини. Дихання в ельфа заспокоїлося, на щоки повернувся здоровий зелений рум’янець.
Холлі зітхнула. Чікс у небезпеці. Може, він більше і не літатиме, але житиме. Вона відтягла непритомного рядового вбік, намагаючись не зачепити поранене крило. Тепер до таємничих сірих тіней. Холлі перевела регулятор зброї на чотири і без вагань побігла до виходу з шахти.
Першого же дня в Академії ЛЕП великий волохатий гном із плечима, як у троля-бика, пришпилював кожного кадета до стіни і попереджав, щоб вони ніколи не лізли до незахищених будівель під час обстрілу. І казав він це так, що не зрозуміти було неможливо. Повторював щодня, аби ці слова викарбовувалися в мозку кожного кадета. І саме це капітан Холлі Шорт, офіцер ЛЕПу, збиралася зробити.
Вона пробігла через двері термінала, сховалася за реєстраційною стійкою. Менше ніж чотири століття тому тут вирувало життя. Туристи стояли в черзі за візами на поверхню землі. Париж колись був дуже популярним. Але, як завжди і буває, люди захопили європейську столицю собі. Єдине місце, де ельфи почувалися у безпеці в Парижі, — Диснейленд. Тут піхто не звертав уваги на дивних створінь. Навіть із зеленою шкірою.
Холлі активувала на шоломі фільтр із датчиками руху і просканувала будівлю через кварцову панель. Якби щось ворухнулося, комп’ютер шолома автоматично позначив би рухому точку помаранчевим трикутником. Вона підвела голову, саме вчасно, щоб по бачити дві постаті, що бігли галереєю туди, де стояли транспортери. Дійсно, то були гобліни. Щоб швидше бігти, вони навіть опустилися на всі чотири кінцівки. За ними волочився візок. Одягнені вони були у щось на кшталт костюмів із фольги, доповнених шоломами, явно для того, щоб обдурити термальні сенсори. Дуже винахідливо. Занадто винахідливо для гоблінів.
Холлі кинулася бігти паралельно з гоблінами, але поверхом нижче. Навколо на іржавих рейках бовталися старі рекламні плакати. «Двотижневий тур на сонцестояння. Двадцять золотих грамів. Діти до десяти років мандрують безкоштовно».
Вона проскочила під турнікетом, кинулася до зони контролю і дьюті-фрі. Тепер гобліни спускалися. Чоботи і рукавиці торохтіли по неробочому ескалатору. Один так поспішав, що навіть загубив свій шолом. Був він завеликий для гобліна, понад метр на зріст. Очі без повік закотилися під лоба від паніки, роздвоєний язик раз у раз вискакував із рота, щоб зволожити зіниці.