ЛЕПівський крейсер командира Рута прорвався через загачені в годину пік вулиці. Його магнітне поле автоматично відсувало інші транспортні засоби на сусідні смуги. Рут і Холлі сиділи на задньому сидінні. З кожною хвилиною ситуація ставала дедалі дивнішою. Спочатку зникає Скален, а тепер локатор показує, що він хоче поговорити з командиром Рутом.
— Що ти про це думаєш? — нарешті запитав Рут.
Ось чому він був таким гарним командиром — він поважав думку своїх офіцерів.
— Не знаю. Це може бути пастка. Що б там не трапилося, але йти туди самому вам не можна.
Рут кивнув.
— Знаю. Навіть я не такий упертий. До того ж Трабл може і владнати ситуацію, доки ми туди дістанемося. Йому не дуже подобається чекати наказів. Він мені когось нагадує, еге ж, Холлі?
Холлі криво всміхнулася, немов од болю скривилася. Не раз їй дорікали, що вона не звертає уваги на накази і не чекає на підмогу.
Рут підняв звукоізоляцію між ними і водієм.
— Потрібно поговорити, Холлі. Про чин майора.
Холлі глянула в очі начальника. Вони сповнилися сумом.
— Підвищення я не отримала,— видихнула вона, несила приховати полегшення.
— Ні. Ні, ти його отримала. Отримаєш. Офіційне оголошення зроблять завтра. Перша жінка-майор в історії Рекону. Неабияке досягнення.
— Але, командире! Я не вважаю...
Рут підняв палець, наказуючи замовкнути.
— Хочу щось тобі розказати, Холлі. Про свою кар’єру. Власне, це метафора про твою кар’єру, тож слухай уважно і спробуй зрозуміти. Багато років тому, коли ти ще носила комбінезончика із клапаном на дупці, я був молодим і гарячим новобранцем у Реконі. Мені подобався запах свіжого повітря. Кожна мить, яку я проводив на місячному світлі, була незабутньою.
Холлі навіть не довелося докладати зусиль, щоб уявити себе на місці командира. Саме так вона сама почувалася, коли мандрувала на поверхню.
— Тож я намагався виконувати свою роботу якомога краще, і як виявилося, трохи перестарався. Одного дня мене підвищили.
Час від часу Рут клацав очищувальною кулькою біля кінчика сигари, тож запаху в машині не було. Винятковий жест.
— Майор Джуліус Рут. Це останнє, чого мені тоді хотілося, тож я покрокував до кабінету командира і так йому і заявив. Я польовий офіцер, сказав я. Не хочу сидіти за столом і заповнювати електронні звіти. Можеш мені не вірити, але я мало не героєм почувався, так розпалився.
Холлі спробувала набрати здивованого вигляду, але вийшло не дуже добре. Командир мало не весь час розпалювався, навіть щоки червоніли, тому його і називали позаочі Буряком.
— Але мій командир сказав таке, що змінило моє рішення. Хочеш знати, що саме?
І Рут продовжив розказувати, навіть не дочекавшись відповіді.
— Мій командир сказав: «Джуліусе, це підвищення не для тебе, воно для Народу».— І Рут звів одну брову.— Розумієш, до чого я веду, га?
Холлі знала, що він хотів сказати. Саме це було слабким місцем у її аргументах.
Рут поклав їй на плече руку.
— Народу потрібні гарні офіцери, Холлі. Потрібні такі ельфи, як ти, щоб захищати їх від Людей Бруду. Чи хотів би я літати під зорями, щоб вітер дзвенів у вухах? Так. Та чи було б від мене стільки ж користі? Ні.
Рут замовк, утягнув сигарний дим. Блиснула очищувальна кулька.
— Ти чудовий офіцер Рекону, Холлі. Одна з найкращих. Трохи імпульсивна, не дуже поважаєш начальство, але маєш добру інтуїцію. Я б навіть і не думав відзивати тебе від активних дій, коли б не був переконаний, що під землею ти б краще попрацювала на ЛЕП. Зрозуміла?
— Так, командире,— похмуро відповіла Холлі.
Він має рацію, навіть якщо егоїстична частина її душі і не готова цього визнати. Принаймні, вона буде контролювати спостереження за Фаулом, доки нова посада не прив’яже її до підземного світу.
— Посада майора має свої переваги,— сказав Рут.— Іноді, просто заради того, щоб відволіктися від нудьги, можна придумати собі якесь завдання Так щоб вибратися на поверхню. У Гаваї, наприклад Чи там у Нову Зеландію. Поглянь на Трабла Кельпа. Це вже нове покоління майорів, більш практичне. Мабуть, саме такі ЛЕП і потрібні.
Холлі розуміла, що командир намагається пом’якшити удар. Щойно вона отримає майорські жолуді на лацкан, на поверхні з’являтиметься набагато рідше. І то коли пощастить.
— Я ризикую своєю головою, Холлі, рекомендуючи тебе на майора. Твоя кар’єра була повна усіляких подій, м’яко кажучи. Якщо ти хочеш відмовитися від підвищення, кажи зараз, і я відкличу твою кандидатуру.
«Останній шанс,— подумала Холлі.— Зараз або ніколи».