— Ні,— сказала вона.— Я не відмовлюся. Як можна? Хто знає, коли з’явиться новий Артеміс Фаул?
Холлі чула свій голос немов здалеку, наче говорив хтось інший. Так і чула дзвони довічної нудьги у вухах. Офісна робота. Вона отримала офісну роботу.
Рут поплескав її по плечу, і велетенська рука мало повітря із легень не вибила.
— Знаю,— зітхнула Холлі, і в голосі не було ані нотки полегшення.
Поліцейський крейсер зупинився біля Е37. Рут відчинив двері автомобіля і звісив ноги, щоб вийти, але зупинився.
— Якщо це має хоч якесь значення,— він сказав тихо, майже ніяково,— я тобою пишаюся, Холлі.
І пішов. Ступив на вулицю до юрби офіцерів ЛЕП, що наставили свою зброю на шахту підйомника.
«Це має значення,— подумала Холлі, спостерігаючи, як Рут одразу взяв ситуацію під свій контроль.— Велике значення».
Підйомники були природними отворами, крізь які магма піднімалася від ядра землі на її поверхню. Більшість із них вели на дно океанів, підігріваючи теплі течії і підживлюючи глибинне життя, але були й такі, що виводили гази на поверхню сухої місцевості крізь щілини і розколини. ЛЕП користувалася силою магми, щоб піднімати своїх офіцерів на поверхню в титанових яйцеподібних транспортерах. Можна було і сплячою шахтою скористатися, щоб піднятися неквапливо. Е37 виходила на поверхню в центрі Парижа і до недавнього часу її використовували лише гобліни для своїх контрабандних операцій. Термінал багато років був закритий для публіки, його навіть ремонтувати не думали. Саме зараз єдиними відвідувачами Е37 були члени знімальної групи, які робили фільм про повстання Б’ва Келл. Роль Холлі грала трикратна володарка премії АМП Скайлар Піт, а Артеміса Фаула створили з допомогою комп’ютера.
Коли приїхали Холлі з Рутом, майор Трабл Кельп уже розташував навколо входу до терміналу три групи захвату ЛЕП.
— Доповідай, майоре,— наказав Рут.
Кельп махнув рукою на вхід.
— Увійти можна, вийти — ні. Усі допоміжні виходи уже давно обвалилися, тож якщо Скален там, йому доведеться пройти повз нас, щоб дістатися дому.
— А ми переконані, що він там?
— Ні,— зізнався майор Кельп.— Упіймали його сигнал. Але хто б там не допоміг йому втекти, він міг зробити розтин на голові генерала і витягти передавач. Точно нам відомо тільки те, що хтось із нами грається. Я послав двох найкращих реконівських крилатих ельфів, і вони повернулися ось із чим.— І Трабл передав їм звукову пластину.
Такі пластини, розміром із ніготь великого пальця, використовували для того, щоб записувати привітання із днем народження. Ця пластина була у вигляді іменинного торта. Рут стиснув її пальцями. Тепло тіла активує мікрочіп.
Із крихітної колонки залунав шиплячий голос, що через дешевий матеріал був іще більш рептильним.
— Руте,— сказав голос.— Я говоритиму з тобою. Розкажу тобі велику таємницю. Приведи жінку, Холлі Шорт. Її одну, більше нікого. Прийде хтось іще, і загине багато. Мої друзі про це подбають...
Повідомлення закінчилося традиційною мелодією, що так не пасувала до змісту.
Рут вилаявся.
— Гобліни. Обожнюють драму.
— Це пастка, командире,— не вагаючись сказала Холлі.— Минулого року саме ми були в лабораторії Кобой. Гобліни вважають, що саме ми винні в поразці повстання. Якщо ми туди підемо, хтозна, що на нас там чекатиме.
Рут схвально кивнув.
— Ти вже і думаєш, як майор. Ризикувати не можна. Які у нас варіанти, Трабле?
— Якщо ви туди не підете, загине багато. Якщо підете, загинете ви.
— Не дуже великий вибір. Чи не можете розповісти чогось більш приємного?
Трабл опустив візор і звірився з міні-екраном на плексигласі.
— Нам удалося повернути до робочого стану сканери безпеки терміналу і провести термальне сканування. Знайшли одне джерело тепла на вході в тунель, тож Скален один, якщо це він. Що б він там не робив, у нього немає ніякої відомої нам зброї чи вибухової речовини. Лише кілька батончиків із жуків і стара добра аш два о.
— Виверження магми очікується? — запитала Холлі.
Трабл провів указівним пальцем по подушечці на лівій рукавичці — прокрутив інформацію на моніторі.
— Найближчі два місяці нічого. Цей підйомник пульсуючий. Тож Скален не планує вас підсмажити.
Щоки у Рута розжеврілися, як вугілля.
— Дарвіт! — знову не втримався він,— Я думав, що з гоблінами ми покінчили. У мене така спокуса послати туди оперативника і вважати, що Скален блефує.
— Я б саме це і порадив,— погодився Трабл.— У нього там немає нічого такого, що б вам зашкодило. Дайте мені п’ять ельфів, і ми запхаємо Скалена до фургона так швидко, що він навіть не встигне второпати, що його заарештували.