— Я так розумію, що чіп, який має навіяти сон, не працює? — запитала Холлі.
Трабл знизав плечима.
— Мусимо визнати, що ні. Він не функціонував, доки ми сюди не приїхали, а тут на нас уже чекала пластина. Скален знав, що ми прийдемо. Навіть повідомлення залишив.
Рут стукнув кулаком по долоні.
— Я мушу йти. Всередині безпосередньої небезпеки немає, і ми не маємо підстав припустити, що Скален не винайшов спосіб, як утілити свої погрози в життя. Власне, вибору в мене немає. Я не можу наказати вам іти зі мною, капітане Шорт.
У Холлі шлунок у вузол зав’язався, але вона проковтнула страх. Командир має рацію. Іншого вибору немає. Отаке воно, життя офіцера ЛЕП. Захищати Народ.
— Наказувати не потрібно, командире. Я йду добровільно.
— Добре. А тепер, Трабле, пропусти транспортер Фоулі через барикади. Піти-то ми підемо, але ж ми не можемо йти неозброєними.
У Фоулі в міні-транспортері було більше зброї, ніж в арсеналі людської поліції будь-якої країни. Кожен сантиметр стіни мав чи то якийсь кабель, чи гвинтівку, що бовталася на гачку. Кентавр сидів посередині і налаштовував «Нейтрино». Кинув його Холлі, щойно вона зазирнула.
Вона спритно піймала пістолета.
— Гей, обережніше!
Фоулі гмикнув.
— Не хвилюйся. Спусковий гачок іще не закодовано. Ніхто не може стріляти із нього, доки комп’ютер не зареєструє його як власника. Навіть якщо зброя потрапить до лап гоблінів, скористатися нею вони не зможуть. Моя остання розробка. Після повстання Б’ва Келл мені здалося, що настав час обновити нашу систему захисту.
Холлі обхопила рукоятку пістолета. Червоний вогник сканера пробіг по всій довжині пластикової ручки і змінився на зелений.
— Ну от. Тепер ти власник. Віднині «Нейтри- но-3000» належить одній-єдиній жінці.
Холлі зважила прозорий пістолет у руці.
— Занадто легкий. Мені більше «2000» подобається.
Фоулі вивів на настінний монітор технічні характеристики моделі.
— Легкий, але ти до нього звикнеш. Іще один плюс — немає металевих частин. Живиться кінетикою, рухами твого тіла, завдяки ядерному акумулятору. Звісно, підключається до системи наведення шолома. Корпус напрочуд міцний. Я б сказав, що це крута штука.
Фоулі передав Рутові більшу модель.
— Кожен постріл реєструється на комп’ютері ЛЕП, тож ми можемо визначити, хто стріляв, коли стріляв і в якому напрямку. Це збереже міжнародній комісії багато комп’ютерного часу,— підморгнув він Холлі.— Тобі це має сподобатись.
Холлі покосилася на кентавра. Вона добре знала ту міжнародну комісію. Вони вже провели щодо неї дна розгляди і не відмовилися б від третього. Коли є щось гарне у підвищенні, так це можливість побачити вираз їхніх облич, коли командир пришпилить майорські жолуді їй на лацкан.
Рут підкинув пістолета в руці.
— Так, тепер можемо стріляти. А якщо нас підстрелять?
— Не підстрелять,— відмахнувся Фоулі.— Я хакнув сканери терміналу і підключив ще кілька своїх сенсорів. Там немає нічого такого, що б вам зашкодило. В найгіршому випадку перечепитесь та вивихнете ногу.
У Рута аж шия почервоніла.
— Фоулі, чи не нагадати тобі, що твої сенсори вже колись обдурили? В цьому самому терміналі, якщо мені не зраджує пам’ять.
— Добре, добре. Не хвилюйтеся, командире,— крізь зуби відповів Фоулі.— Минулий рік я не забув. Як я міг, коли Холлі кожні п’ять хвилин мені про це нагадує?
Кентавр поставив на лавку дві закритих валізи. Він набрав код на замках, кришки відкинулися.
— Реконівські костюми наступного покоління. Хотів показати на конференції наступного місяця, але якщо сам командир береться до справи, беріть їх уже сьогодні.
Холлі витягла костюм із валізки. Той блиснув і набув того ж кольору, що і стіни транспортера.
— Тканина, власне, вироблена із камуфляжної фольги, тож ви весь час будете віртуально схованими. І захист умикати не потрібно буде,— пояснив Фоулі.— Звісно, цю функцію можна вимкнути. В костюм убудовані крила. Вони мають спеціальну систему, що гасить усі звуки,— абсолютно нова концепція. Живляться від батареї на паску, і кожне крило має сонячну міні-батарею на випадок польотів над землею. Костюми мають компенсатори тиску, які дозволяють переходити із одного середовища в інше без будь-яких незручностей.
Рут підняв другий костюм.
— Вони ж коштують силу-силенну грошей.
Фоулі кивнув.
— Навіть не уявляєте скільки. Половина мого бюджету за минулий рік пішла на розробку цих костюмів. Але старих костюмів вони ще років із п’ять не замінять. Ці два — єдині діючі моделі, що ми маємо, тож я буду дуже вдячний, якщо ви їх повернете. Вони протиударні, вогнетривкі, невидимі для радарів і безперервно надсилають діагностичну інформацію до Поліцейської Плази. Ті шоломи, що ми зараз маємо, надсилають нам важливу інформацію, але повий костюм додає ще один потік, з якого ми можемо дізнатися, чи не заблоковані ваші артерії, чи не зламані кістки і навіть чи не пересохла шкіра. Така собі літаюча клініка. На грудях навіть є куленепробивна пластина, на випадок, якщо у вас стрілятимуть люди.