Виття стало нестерпним. І сморід також.
Холлі обхопила його за плечі.
— Заплющ очі, Артемісе. Ти нічого не відчуєш.
Але очі хлопець не заплющив. Замість цього він підвів погляд угору. До поверхні землі, де на нього чекали батьки. Батьки, яким так і не випало шансу пишатися ним.
Він відкрив рота, щоб прошепотіти «Прощавайте», але від того, що побачив, слова застрягли в горлі.
—- Ось і доказ,— сказав він.— Усе це галюцинації.
Холлі подивилася вгору. Секцію панелі прибрали, і до них опускалася мотузка. На кінці мотузки розгойдувалося щось таке, що нагадувало голі й дуже волохаті сідниці.
— Повірити не можу! — вигукнула Холлі і схопилася з місця.— Ти до нас прилетів!
Чи не з сідницями вона розмовляла? І що дивно, сідниці відповідали!
— Я тебе теж люблю, Холлі. А тепер закривайте все, що у вас відкрите, тому що я зараз покажу цим тролям!
Артеміс ліг на дах.
— Скажи, що з іншого боку сідниць є якась істота.
— Є,— підтвердила Холлі.— Але побоюватися потрібно саме задньої частини.
Тролі уже були за кілька метрів від них. Досить близько, щоб можна було побачити їхні червоні очі та кількарічний пил на пасмах волосся.
Над головою Мульч Діггумс (бо це, звісно, був саме він) випустив легенький вітерець. Такий, щоб його розкрутило на кінці мотузки. Важливо було описати саме коло, щоб гази, які він збирався звільнити, розподілилися рівномірно. Зробивши три оберти, він напружився і випустив із шлунку весь газ, до останньої бульбашки.
Тролі за природою істоти тунельні, тож нюх для них важливий не менше за нічне бачення. Осліплені тролі можуть жити роками, відшукуючи воду і їжу за запахом.
З Мульчевими газами до кожної клітинки тролиного мозку потрапило мільйон повідомлень. Сморід був просто нестерпний, а порив вітру, що утворився,— такий сильний, що у тролей роздуло волосся, але найгіршим був саме зміст газу — туди входили і глина, і рослини, і комахи, і все, що Мульч з’їв за останні кілька днів. Нервову систему тролей закоротило. Вони попадали на коліна й обхопили свої бідолашні голови лапами. Один був так близько до Холлі з Артемісом, що поклав свою тремтячу руку прямо на спину капітана ЛЕП.
Холлі виповзла з-під руки.
— Ходімо,— потягнула вона Артеміса.— Дія газу така ж нетривала, як і світла.
Над головою Мульч знижував швидкість.
— Дякую,— сказав він, театрально уклонившись, що досить нелегко було зробити на мотузці.
Гном піднявся по мотузці, перебираючи пальцями на руках і ногах, і голосно крикнув Артемісу і Холлі:
— Стрибайте! Швидко!
Хлопець скептично смикнув мотузку.
— Ця дивна істота занадто мала, щоб витягти нас обох.
Холлі вставила ногу в петлю на кінці мотузки.
— Твоя правда, але він не один.
Артеміс примружив очі та подивився туди, де в півсфері бракувало панелі. В отворі з’явилася ще одна фігура. Обличчя її було в тіні, але силует можна було запросто впізнати.
— Батлере! — посміхнувся хлопець.— Ти тут.
І раптом, незважаючи на все, хлопець відчув себе в повній безпеці.
— Покваптеся, Артемісе,— крикнув охоронець.— Не можна гаяти ані секунди.
Артеміс сунув ногу в петлю, і Батлер швидко підтягнув їх обох.
— Ну,— сказала Холлі, нахилившись до нього,— ми вижили. Ми тепер друзі? Пов’язані спільною душевною травмою?
Артеміс спохмурнів. Друзі? Чи було в його житті місце другові? Та, може, у нього й вибору не було?
— Так,— відповів він.— Досвіду в мене у цій галузі дуже мало, але я можу почитати.
Холлі закотила очі.
— Дружба — це не наука, Хлопче Бруду. Хоч на хвилину забудь про свій геніальний мозок. Просто роби те, що вважаєш за потрібне.
Артеміс сам не повірив тому, що сказав після цих слів. Може, його розчулив порятунок.
— Мені здається, що не можна брати грошей за допомогу другові. Лиши собі своє золото. Потрібно зупинити Опал Кобой.
Холлі вперше після смерті командира щиро посміхнулася, але в голосі у неї зазвучала сталева нотка.
— Тепер нас четверо, тож у неї не лишилося жодного шансу.
ГЛАВА 8: ТРОХИ РОЗУМНИХ РОЗМОВ
МУЛЬЧ лишив украдений у ЛЕП транспортер біля воріт парку. Вивести з ладу камери в парку і прибрати одну з трухлявих панелей на даху півсфери, щоб нічого не заважало операції, Батлерові було зовсім нескладно.
Коли вони повернулися до транспортера, Холлі увімкнула двигун і запустила перевірку системи.
— Що ти тут робив, Мульче? — запитала вона, здивовано поглянувши на показання комп’ютера. — Тут зазначено, що всю дорогу сюди ти пролетів на першій передачі.