— Тут і передачі є? — роззявив рота гном.— Я думав, у вас автоматичні коробки.
— Деякі жокеї надають перевагу передачам. Знаю, старомодно, але так ти більше контролюєш
ситуацію. І ще одне. Тобі не потрібно отак морочитися з газом. У зброївні є чималий запас шокових гранат.
— Тут і зброївня є? Механічна коробка передач і зброївня! Хто б міг подумати!
Батлер надавав Артемісу першу допомогу.
— Здається, усе гаразд,— сказав він, поклавши на груди хлопця свою масивну долоню.— Бачу, ребра Холлі вам зцілила.
Хлопець перебував у якомусь оціпенінні. Тепер, коли небезпека їм не загрожувала, на нього навалилися всі події за день. Скільки разів можна втекти від смерті за двадцять чотири години? Тут будь-хто голову втратить.
— Скажи мені, Батлере,— прошепотів він, щоб не почули інші.— Це все правда? Чи галюцинація? — Ледь слова злетіли з язика, хлопець зрозумів, що питання некоректне. Якщо це галюцинація, то охоронець йому теж привидівся.— Я відмовився від золота, Батлере,— продовжив Артеміс. Для нього самого це виявилося несподіванкою, від якої він досі не отямився.— Я. Відмовився від золота.
Батлер посміхнувся, і то була скоріше посмішка друга, ніж охоронця.
— Мене це анітрохи не дивує. До того, як нам стерли пам’ять, ви уже стали великодушним.
Артеміс спохмурнів.
— Звісно, так ти і маєш говорити, якщо ти частина галюцинації.
Мульч підслухував і не втримався від коментаря.
— Хіба твій ніс не почув, чим я відлякував тролів? Хіба таке буває в галюцинаціях, Хлопче Бруду?
Холлі завела двигун.
— Тримайтеся! — кинула вона через плече.— Час вирушати. Сенсори показують, що по місцевому підйомнику просувається кілька транспортерів. Нас шукає влада. Потрібно десь переховатися.
Холлі натиснула на акселератор, і транспортер легенько піднявся над землею. Якби вони не дивилися в ілюмінатори, то взагалі нічого б не помітили.
Батлер штовхнув Мульча в бік:
— Бачив? Оце зліт! Сподіваюся, ти теж навчишся.
— Що мені зробити, щоб мене тут хоч трохи поважали? — образився гном.— Ви всі живі завдяки мені, а замість подяки я отримую лише образи.
Батлер розсміявся.
— Гаразд, малий друже. Вибач. Ми завдячуємо тобі життям, і я ніколи цього не забуду.
Артеміс із цікавістю стежив за їхньою перепалкою.
— Можна зробити висновки, що ти все пригадав, Батлере. Якщо припустити, що ця ситуація — реальність, тоді твоя пам’ять мала отримати якийсь стимул. Чи не лишив я якихось підказок?
Батлер витягнув із кишені лазерний диск.
— Так, Артемісе. На диску було повідомлення для мене. Для себе ви також лишили інформацію.
Хлопець узяв диск.
— Нарешті,— сказав він,— Розумна розмова.
У задній частині транспортера Артеміс знайшов маленький туалет. Такі туалети використовувалися лише в разі крайньої потреби, і сидіння там було зроблено з пористого матеріалу, який, як запевнив його Мульч, розщеплює геть усе, що на нього потрапляє. Випробувати фільтр Артеміс вирішив іншим разом, а зараз він просто сів на невеличкий виступ під ілюмінатором.
На стіні висів плазмовий екран, можливо, на випадок, якщо комусь захочеться трохи розважитись. Усе, що потрібно зробити,— сунути диск у дисковод під екраном, і всі спогади про ельфів повернуться. Справжній новий світ. Старий.
Артеміс покрутив диск у пальцях. З точки зору психології, якщо він уставить диск, це означатиме, що якась частина його сприймає правду всієї цієї ситуації. Вставити диск — іще більше зануритися в це психічне божевілля. Не вставити — засудити світ на війну між двома видами. Зійдуться в двобої ельфи і люди.
«Що б зробив батько?» — запитав себе Артеміс.
І вставив диск.
На екрані з’явилися дві папки, позначені анімаційними 3D іконками,— явно ельфійська система додала. Під папками стояли підписи англійською і ельфійською мовами. Артеміс вибрав свої файли, торкнувшись прозорого покриття екрана. Папка спалахнула помаранчевим, розширилася на весь екран. Хлопець побачив себе за столом у кабінеті маєтку Фаулів.
— Вітаю,— сказав Артеміс з екрана.— Добре, що ти мене бачиш. Жодних сумнівів, що це твоя перша розумна розмова за останній час.
Реальний Артеміс посміхнувся.
— Точно,— відповів він.
— Я зробив паузу,— продовжив Артеміс з екрана,— щоб дати тобі можливість відповісти, таким чином розмова почалася. Але більше зупинятися я не буду, час обмежений. Унизу капітан Холлі Шорт. Зараз її відволікає Джульєтта, але дуже скоро вона буде тут. Ми вилітаємо в Чикаго, щоб розібратися з Йоном Спіро, який дещо в мене вкрав. Ціна, яку зажадала ельфійська поліція за допомогу в операції,— стирання пам’яті. Усі спогади про Народ назавжди зникнуть, якщо я не зможу лишити повідомлення для себе в майбутньому, щоб усе пригадати. Тож це і є моє повідомлення. Відео містить особливі деталі моїх справ з ельфійським Народом. Сподіваюся, що ця інформація відновить потрібні зв’язки між клітинами мозку.