— Артеміс має рацію,— додав Батлер.— Ти маєш про це подумати. Якщо ЛЕП схожа на людську поліцію, то втікачів там зустрічають не з розкритими обіймами. Може, з розчиненими дверима камер.
Холлі змусила себе зупинитися і подумати, але то їй далося нелегко. Кожна секунда була секундою, коли велетенський залізний слимак прогризався через мантію.
— Якщо я здамся, мене затримають. Як офіцера ЛЕП мене можна затримати на сімдесят дві години без пред’явлення звинувачення. За підозрою у вбивстві мене можна затримати на тиждень. Навіть якщо хтось вірить, що я абсолютно невинна і за всім цим стоїть Опал Кобой, усе одно знадобиться принаймні вісім годин, щоб я повернулася до своїх обов’язків. Але, скоріше за все, мою заяву відхилять, оскільки закон не на боці звинуваченого. Особливо якщо врахувати, що підтвердити мою історію можете тільки ви троє. Без образ.
— Та ми і не образилися,— махнув рукою Мульч.
Холлі сіла, обхопила голову руками.
— Мені ніхто не повірить. Я не перестаю думати, що існує шлях назад, але ситуація все більше і більше виходить із-під контролю.
Артеміс поклав їй на плече руку.
— Тримайся, капітане. Як думаєте, що зробив би зараз командир?
Холлі тричі глибоко вдихнула і підскочила зі стільця, рішуче випрямившись.
— Навіть не намагайся мною маніпулювати, Артемісе Фаул. Я сама приймаю свої рішення. Джуліус сам би зайнявся Опал Кобой. Тож саме так ми і вдіємо.
— Чудово! — сказав Артеміс.— У такому разі нам потрібна стратегія.
— Правильно. Я поведу транспортер. А ти збирай свій мозок докупи і виробляй план.
— Кожен займається своєю справою,— погодився хлопець.
Він сів на стілець, лагідно промасажував скроні кінчиками пальців і почав думати.
ГЛАВА 9: ТАТКОВА ДОНЕЧКА
Ферма «Земля» Зіто, провінція Мессини, Італія
ПЛАНИ Опал щодо зустрічі людського й ельфійського світів були простими у виконанні, але геніальними в задумці. Вона просто трохи облегшила людям завдання, яке вони і так збиралися виконати. Майже кожна енергетична компанія у світі мала проект «Ядро Землі», але всі ті плани були лише гіпотетичними, враховуючи, скільки вибухівки погрібно було для того, щоб прорватися крізь кору і скільки заліза потрібно для того, щоб робот пройшов крізь мантію.
Опал вибрала Джованні Зіто зі списку ймовірних маріонеток через дві причини: Зіто мав чималий статок і землю прямо над величезним, багатим гематитовим рудним тілом.
Джованні Зіто — сицилійський інженер і піонер у галузі альтернативних джерел живлення. Завзятий захисник навколишнього середовища, Зіто розробив кілька способів виробництва електрики без руйнування землі. Винахід, завдяки якому він і отримав свій статок,— сонячний вітряк Зіто, вітряк із сонячними батареями замість лопатей, що робило його набагато ефективнішим, ніж звичайні вітряки.
Шість тижнів тому Зіто повернувся з екологічного самміту в Женеві, де звернувся з нотою до міністерств Європейського Союзу. Коли він повернувся до своєї вілли, вікна якої виходили на Мессинську протоку, призахідні проміні сонця уже засвітили воду помаранчевим полум’ям. Зіто втомився. Говорити з політиками — справа складна. Навіть ті, хто щиро цікавився екологією, не могли і слова сказати через політиканів, що мали долю з великого бізнесу.
Зіто набрав у ванну води. Вода підігрівалася сонячними батареями на даху. Власне, вілла забезпечувала себе електрикою сама. Сонячних батарей вистачило б, щоб підтримувати в будинку тепло і світло протягом шести місяців. І ніяких шкідливих вихлопів.
Після ванни Зіто загорнувся в махровий халат, налив собі бокал бордо і розташувався в улюбленому кріслі.
Зіто зробив ковток, розслабляючись після напруженого дня. Кинув погляд на звичний ряд фото в рамочках на стіні. Більшість із них була вирізана із журналів, які писали про його інновації. Але йому подобалася та, яка зробила його відомим,— світлина з обкладинки «Таймс», на якій молодий Джованні Зіто сидів верхи на горбатому киті, а за ним маячило китобійне судно. Бідолашна тварина потрапила на мілководдя і не могла втекти під воду, тож Зіто підплив до неї на шлюпці і стрибнув на спину, щоб прикрити від гарпунів. Хтось із шлюпки зробив фото, і те фото стало одним із найвідоміших у минулому столітті.
Зіто посміхнувся. Ото були деньки. Він уже хотів заплющити очі, щоб трохи подрімати перед вечерею, як раптом помітив, що в темному кутку щось ворухнулося. Щось маленьке, не вище за стіл.