— Ви бачите, що втрати становлять п’ятдесят вісім відсотків,— сказав Артеміс.— А може, і ще більше.
— Як Опал може це зробити, щоб її не засікли датчики Фоулі?
— Дуже просто,— відповів Артеміс.— Вона влаштовує спрямований вибух на глибині шістсот шість миль. Таким чином, коли Фоулі його зареєструє, буде вже запізно щось робити.
— Тож нам потрібно забрати вибухівку.
Артеміс посміхнувся. Якби ж усе було так просто.
— Опал не стане ризикувати. Якщо лишити заряд на стіні підйомника на якийсь час, він може відірватися від вібрацій, і його помітять сенсори Фоулі. Я переконаний, що прилад перебуває під захистом, але достатньо однієї шпаринки в оболонці, і сигнали від нього потечуть, немов із супутника. Отже, Опал прикріпить заряд в останню хвилину.
Холлі кивнула.
— Гаразд. Тож ми зачекаємо, доки вона підкладе вибухівку, і знешкодимо.
— Ні. Якщо ми чекатимемо в підйомнику, нас вистежить Фоулі. А якщо таке трапиться, Опал навіть не спуститься у шахту.
— Ну і добре, хіба ні?
— Не зовсім. Ми можемо затримати її на кілька годин, але не забувайте, що Опал має сто вісімдесят шість миль простору, куди можна підкинути бомбу.
Вона просто дочекається, доки нас заарештує ЛЕП, і все одно матиме купу часу, щоб виконати свою місію.
Холлі потерла очі.
— Не розумію. Напевно всі уже знають, що Опал утекла. Фоулі скоро сам до всього додумається.
Артеміс стиснув кулаки.
— Ось воно, наше слабке місце. Фоулі явно не здогадується, що Опал утекла. Вона перша, кого перевірили після втечі гоблінського генерала.
— Так, її перевіряли. Я сама там була. Коли Скален утік, Опал була в комі. І вона ніяк не могла усього спланувати.
— Проте спланувала,— зауважив Артеміс.— Чи могла вона якось знайти собі двійника?
— Таке неможливо. Її ДНК щодня перевіряється.
— Тож Опал у клініці має ДНК Кобой, але мозкової активності майже не демонструє.
— Саме так. Вона вже рік у такому стані.
Артеміс хвилинку помовчав.
— Цікаво, наскільки розвинулися технології Клонування в підземному світі?
Він швидко підійшов до термінала головного комп’ютера і знайшов потрібні файли.
— Зрілий клон ідентичний оригіналу за всіма показниками, крім одного: мозок виконує лише життєво важливі функції,— прочитав він.— У тепличних умовах дорослого клона можна виростити за два роки.— Артеміс відійшов від комп’ютера і склав долоні.— Ось воно! Саме це вона і зробила. Вона ініціювала кому, тож підміни ніхто не помітив. Вражає.
Холлі стукнула кулаком по долоні.
— Отже, хоча ми і пережили всі її замахи на наше життя, якщо ми скажемо, що вона втекла, усі вважатимуть, що ми просто намагаємося відбрехатися.
— Я сказав Чіксу Вербілу, що Опал повернулася,— мовив Мульч.— Хоча він, мабуть, теж уважає мене несповна розуму.
— Якби Опал була на свободі,— продовжив ірландський хлопець,— усі в ЛЕП чекали б на якусь інтригу. Але якщо вона й досі в комі...
— Немає жодних причин для тривоги. А цей зонд — просто несподіванка, аж ніяка не загроза.
Артеміс вимкнув голографічний проектор.
— Отже, ми самі. І мусимо викрасти бомбу і безпечно підірвати її десь у паралельному тунелі. І це не все. Потрібно викрити Опал, щоб вона не змогла більше втілити свій план. І щоб це зробити, ми маємо знайти транспортер Опал.
Мульч мало не підскочив із крісла.
— Ви ловитимете Кобой? Знову? Ну, хай щастить. Висадіть мене десь за рогом.
Холлі не звернула на нього уваги.
— Скільки часу ми маємо?
На плазмовому екрані був калькулятор, але Артеміс знав і так.
— Рудне тіло опускається зі швидкістю п’ять метрів за секунду. Це одинадцять миль за годину. На такій швидкості воно дістанеться до паралельного тунелю за дев’ять із половиною годин.
— Тож ми маємо дев’ять годин?
— Ні,— виправив її Артеміс.— Дев’ять годин з моменту вибуху, який стався майже дві години тому.
Холлі швидко пройшла до кабіни пілота і пристебнулася до крісла ременем безпеки.
— Сім з половиною годин, щоб урятувати світ. Чи не існує якогось такого закону, який давав би щонайменше двадцять чотири?
Артеміс сів у крісло другого пілота.
— Не думаю, що Опал переймається через закони,— сказав він.— Рушаймо! Можемо поговорити, поки летимо? Мені б хотілося дещо дізнатися про транспортери і вибухівку.
ГЛАВА 10: КОНЯЧА ІНТУЇЦІЯ
Поліцейська Плаза, Небесне місто, ельфи