Поліцейська Плаза, ельфи
Опал Кобой повернулася. Хіба це можливо? Ця думка не давала Фоулі спокою, тягнула за собою інші думки, які він намагався утримати вкупі. Ні, він не заспокоїться, доки не дізнається правди, якою б вона не була.
Перше, що можна перевірити,— відеозаписи з Е37. Якщо починати з припущення, що Кобой дійсно жива, тоді багато чого можна пояснити. По- перше, дивне мерехтіння, що з’явилося на відео. Очевидно, це не просто перешкоди, за ним щось ховалося. Втрату аудіосигналу теж можна було пояснити втручанням Кобой, яка хотіла приховати все, що відбувалося між Холлі і Джуліусом у тунелі. І злощасний вибух був справою рук Кобой, а не Холлі. Таке можливе пояснення дуже заспокоїло Фоулі, але він вирішив не розслаблятися. Іще нічого не доведено.
Фоулі прогнав плівку через кілька фільтрів, але безрезультатно. Дивний розмитий фрагмент так і не вдалося розпізнати, клонувати його чи змінити. Саме це було незвичним. Якби ця пляма була лише комп’ютерним глюком, Фоулі уже б щось із ним зробив. Але туманний фрагмент не здавався, що б кентавр із ним не робив.
«Може, ти і маєш хай-теківську підтримку,— подумав він,— та чи встоїш ти проти старих добрих прийомів?»
Фоулі відмотав відео до миті перед вибухом. Розмита частина перемістилася на груди Джуліуса, інколи командир, здавалося, дивився саме на неї. Чи не. було там вибухового пристрою? Якщо так, його можна було підірвати з відстані. Сигнал глушника передавався, певне, з того ж самого пульту. Команда детонатору перекриє всі інші сигнали, у тому числі глушник. Це означає, що на тисячну долю секунди до вибуху можна побачити те, що було на грудях у Джуліуса. Дуже швидко, щоб помітило ельфійське око, але камера все зафіксує.
Фоулі перемотав відео до вибуху і почав прокручувати назад, кадр за кадром. Дуже важко було бачити, як друг повертається до життя. Кентавр намагався не звертати уваги на це, зосередився на плівці. Полум’я зменшилося, вицвіло з помаранчевого до білого і нарешті стислося в жовто-гаряче міні-сонце. А тоді на одному-єдиному кадрі щось промайнуло. Фоулі пропустив його, але повернувся. От воно! На грудях у Джуліуса, саме там, де і був туман. Якийсь прилад.
Пальці Фоулі натиснули кнопку збільшення. До грудей Джуліуса октоланцюгами кріпилася металева панель, сантиметрів тридцять на тридцять. Камера зафіксувала її лише на одному кадрі. Менше ніж тисячна доля секунди, саме тому її і не помітили слідчі. На верхньому боці панелі був плазмовий екран. Хтось зв’язувався із командиром перед його смертю. Але ця особа не хотіла, щоб їх підслухали, тож і скористалася глушником. На жаль, цієї миті екран був чистий, оскільки сигнал детонатора перекрив не лише сигнал глушника, а і відеозв’язок.
«Я знаю, хто це,— подумав Фоулі.— Опал Кобой, що повернулася із пекла».
Потрібні докази. Без них це все одно що гномові заперечувати, щоб він пускав гази.
Фоулі ввімкнув трансляцію з клініки Аргона. От вона. Опал Кобой, досі в комі. Так здається.
«Як ти це зробила? Як змогла помінятися місцями з іншим ельфом?»
Пластична операція не допомогла б. Хірурги не змінюють ДНК. Фоулі відкрив шухляду в столі, витяг прилад, що нагадував дві мініатюрні скалки.
Це єдиний спосіб дізнатися, що відбувається. Доведеться запитати у самої Опал.
Коли Фоулі з’явився в клініці, доктору Аргону не дуже хотілося впускати його до кімнати Опал.
— Міс Кобой у глибокій комі,— сердито сказав гном.— Хто знає, як ваші прилади вплинуть на її психіку? Дуже важко, майже неможливо, пояснити пересічному ельфові, яку шкоду може завдати інвазійний стимул мозку, що повертається до життя.
Фоулі гмикнув.
— Ви ж дозволяєте, щоб сюди приходили телевізійні журналісти. Здається, платять вони більше, ніж ЛЕП. Сподіваюся, що ви не перетворили Опал на приватну власність, докторе. Вона державний в’язень, і я можу перевести її до державного закладу будь-якої миті.
— Ну, гаразд, лише п’ять хвилин,— погодився Джербал Аргон, набираючи код на дверях.
Фоулі процокав повз нього, кинув свій кейс на стіл. Опал тихо погойдувалась на протязі від відчинених дверей. Схоже, це дійсно Опал. Навіть так близько, маючи змогу роздивитися кожну рису, Фоулі міг би присягнутися, що це його давній суперник. Та сама Опал, що змагалася з ним за кожен приз у коледжі. Та сама Опал, якій майже вдалося зробити його винуватим у повстанні гоблінів.
— Зніміть її,— наказав він.
Аргон підставив кушетку, супроводжуючи кожен рух скаргами.