— Не можна мені займатися фізичним трудом,— стогнав він.— У мене стегно. Ніхто не знає, як воно болить. Ніхто. Навіть цілителі не можуть нічого зробити.
— Хіба у вас немає технічного персоналу?
— Узагалі-то є,— сказав Аргон, опускаючи Опал.— Але прибиральники у відпустці. Обидва. Як правило, я цього не дозволяю, але старанних піксі важко знайти.
Фоулі нагострив вуха.
— Піксі? Ваші прибиральники — піксі?
— Так. Ми навіть ними пишаємося — вони наші знаменитості. Піксі-близнюки. І, звісно, дуже мене поважають.
Фоулі витягував обладнання, а в нього тремтіли руки. Здається, все складається. Спершу Чікс, потім дивний прилад на грудях Джуліуса, а тепер прибиральники-піксі у відпустці. Потрібен іще один шматочок мозаїки.
— Що це у вас таке? — сердито запитав Аргон.— Шкоди не буде?
Фоулі нахилив назад голову непритомної піксі.
— Не хвилюйтеся, Аргон. Це просто ретаймер. Крім очних яблук я ні до чого не доторкнуся.
Він відкрив одне око піксі, надягнув на очне яблуко щось схоже на присоску, повторив процедуру з іншим оком.
— Будь-яке зображення записується на сітківку. Лишає по собі мікроподряпину, яку можна збільшити і прочитати.
— Я знаю, що таке ретаймер,— огризнувся Аргон.— Я іноді читаю наукові журнали. Тож ви зможете сказати, що побачила Опал останнім. І яка вам із цього користь?
Фоулі приєднав кабель до комп’ютера на стіні.
— Побачимо,— сказав він удавано бадьорим голосом, щоб лікар не відчув його відчаю.
Він відкрив на плазмовому екрані програму ретаймера, з’явилися дві темні плями.
— Ліве і праве ока,— пояснив Фоулі і почав натискати на кнопки, доки дві плями не зійшлися в одну. Тепер можна було роздивитися, що це голова збоку, але було дуже темно, щоб сказати точно.
— О, просто чудово! — саркастично завважив Аргон.— Зателефонувати на телебачення? А може, знепритомніти від захвату?
Фоулі не звернув на нього уваги.
— Висвітлити і збільшити,— наказав він комп’ютеру.
На екрані запрацював комп’ютерний пензлик, лишаючи по собі яскравішу і чіткішу картинку.
— Це піксі,— пробурмотів Фоулі.— Але все одно не вистачає деталей.— Він почухав підборіддя: — Комп’ютер, порівняй цю картинку із зображенням пацієнтки Опал Кобой.
В окремому вікні відкрилася світлина Опал. Вона зменшилася і повернулася так, щоб обличчя Опал було під тим самим кутом, що і на отриманому зображенні. Між картинками спалахнули червоні стрілки, вказуючи на ідентичні місця. Через кілька хвилин проміжок між двома картинками був геть увесь укритий червоними стрілками.
— Це два зображення однієї й тієї самої особи? — запитав Фоулі.
— Так,— відповіла машина.— Ймовірність помилки — нуль цілих п’ять сотих.
Фоулі натиснув кнопку, щоб роздрукувати:
— Така похибка припустима.
Аргон, немов уві сні, зробив крок до монітора. Обличчя в нього і так було блідним, але зблідло іще більше, коли він усвідомив, що означає це зображення.
— Вона бачила себе з боку,— прошепотів він.— Це означає...
— Що були дві Опал Кобой,— закінчив Фоулі.— Справжня, якій ви дозволили втекти. І ось ця оболонка, яка може бути лише...
— Клоном.
— Точно,— кивнув Фоулі і забрав аркуш із принтера.— Вона себе клонувала, а тоді ваші прибиральники забрали її прямо з-під вашого носу.
— Господи.
— «Господи» нічого не пояснює. Може, зараз саме час покликати телебачення чи знепритомніти від захвату.
Аргон вибрав другий варіант і повалився на підлогу. Важко витримати втрату надій на славу і багатство.
Фоулі переступив через нього і поскакав до Поліцейської Плази.
Е7, Південна Італія
Опал Кобой важко давалося терпіння. Вона використала його до останньої краплі в клініці Аргона. А тепер воліла, аби все відбувалося так, як вона хоче. На жаль, сто мільйонів тон гематиту рухалися в глиб Землі лише зі швидкістю п’ять метрів за секунду, і нічого не можна було з цим поробити.
Опал вирішила вбити час, спостерігаючи, як гине Холлі Шорт. Дурепа-капітан. Ким вона себе уявила, з такою військовою стрижкою і губками бантиком? Опал подивилася на себе в глянцеву поверхню. От справжня краса! Таке обличчя заслуговувало на власну валюту, а може, так воно скоро і станеться.
— Мервелле,— крикнула піксі.— Принеси мені диск з Одинадцятьма Чудесами. Мені потрібно трохи розвіятись.
— Уже несу, міс Кобой,— озвався Мерв.— Хочете, щоб я спочатку закінчив готувати їжу, чи принести негайно?
Опал закотила очі.
— Я тобі що сказала?
— Ви сказали принести диск.