— Тож, що ти мусиш робити, мій любий Мервелле?
— Мушу принести вам диск,— слухняно відповів Мерв.
— Геніально, Мервелле. Просто геніально.
Мерв вийшов із кухоньки, дістав диск із записуючого пристрою. Комп’ютер зберігав відео на жорсткому диску, але міс Кобой подобалося мати улюблені моменти на дисках, щоб можна було розвіятися, коли захочеться. В колекції був і нервовий зрив батька, і напад на Поліцейську Плазу, і Фоулі, що верещав у командному пункті ЛЕП.
Мерв передав диск Опал.
— І? — сказала мініатюрна піксі.
Мерв заціпенів на мить, а тоді згадав. Один з нових наказів Опал: брати Брілл мають уклонитися, коли підходять до свого ватажка. Він проковтнув свою гордість і низько вклонився.
— Так краще. Хіба ти не маєш готувати вечерю?
Мерв відступив, кланяючись. Останні кілька годин йому вже не раз доводилося ковтати гордість. Опал була незадоволена рівнем обслуговування і пошани, що отримувала від братів Брілл, тож довелося їй скласти список правил. За цими директивами вони мали кланятися, ніколи не дивитися в очі Опал, виходити із транспортера, щоб випустити гази, і не думати дуже голосно в радіусі трьох метрів від свого працедавця.
— Тому що мені відомо, про що ви думаєте,— сказала Опал низьким напруженим голосом.— Так і бачу, як у ваших головах крутяться думки. Саме зараз ви дивуєтесь, яка я красива.
— Аж моторошно,— видихнув Мерв і подумав, чи, бува, він не з’їхав із глузду.
Опал дуже серйозно звихнулася на всіх тих змінах раси і володінні світом. Вони зі Скантом уже б давно її кинули, якби вона не пообіцяла їм Барбадос, коли стане королевою Землі. Ну і ще якби не знали, що коли вони її кинуть, вона внесе братів Брілл до свого чорного списку.
Мерв повернувся на кухню і продовжив спроби приготувати вечерю міс Кобой, не торкаючись їжі. Іще одне правило. Тим часом Скант у вантажному відсіку перевіряв реле детонаторів на останніх двох зарядах. Один робочий, інший запасний. Бомби були завбільшки з диню, але коли вибухнуть, нароблять багато безладу. Він переконався, що магнітні реле добре тримаються на корпусі. Реле були стандартні, такі використовують у шахтах, вони сприймають сигнал від віддаленого детонатора і посилають нейтронний заряд усередину бомби.
Скант підморгнув братові, що з’явився на порозі кухні.
Мерв стиснув губи і покрутив пальцем біля скроні. Скант співчутливо кивнув. Вони обидва уже втомилися від образливої поведінки Опал. Тільки думка про піна-коладу на пляжі Барбадосу не давала їм піти.
Опал, навіть не здогадуючись, що відбувається в її таборі, вставила диск у мультидисковод. Дивитися, як помирають вороги, в яскравих кольорах і зі стереозвуком,— найбільше досягнення технології. На екрані відкрилися кілька вікон. На них були відео з різних камер у півсфері.
Опал із задоволенням дивилися, як зграя тролей, що завивали, загнала Холлі з Артемісом у річку. Вона охала і ахала, коли втікачі потрапили на маленький острівець із тролячих трупів. Серце в неї калатало, коли вони дерлися по риштуванню біля храму. Вона вже зібралася крикнути Мервелу, щоб той приніс шоколадних трюфелів, аби поласувати під час перегляду, коли камери потемніли.
— Мервелле! — заверещала піксі, стискаючи свої тендітні пальчики в кулаки.— Дисканте! Ходіть сюди.
Брати Брілл поквапилися до вітальні, вихопивши пістолети.
— Так, міс Кобой? — сказав Скант, поклавши бомби на вкриту хутром підлогу.
Опал закрила обличчя.
— Не дивіться на мене! — наказала вона.
Скант опустив очі.
— Вибачте. Ніякого візуального контакту. Я забув.
— І припиніть це думати.
— Так, міс Кобой. Вибачте, міс Кобой.— Скант навіть не уявляв, про що потрібно думати, тож він намагався не думати взагалі.
Опал схрестила руки і постукала пальцями по ліктях, доки брати не вклонилися.
— Щось там не так. — Голос у неї ледь помітно тремтів.— Здається, наші камери в храмі Артеміди вийшли з ладу.
Мерв перемотав запис до останнього епізоду. Там тролі лізли за Артемісом і Холлі по даху храму.
— Схоже, їм усе одно кінець, міс Кобой..
— Ага,— погодився Скант.— Із такої халепи вони не виберуться.
Опал відкашлялася.
— По-перше, «ага» — це не слово, і зі мною не можна розмовляти сленгом. По-друге, одного разу я вже повірила, що Артеміс Фаул загинув, і в результаті провела рік у комі. Ми маємо діяти, немов Фаул і Шорт живі і переслідують нас.
— Із повагою до вас, міс Кобой,— сказав Мерв своїм ногам,— наш транспортер добре захищений. Нас не можна вистежити.
— Дурень,— сказала Опал.— Нас може вистежити будь-яка наземна камера, та й підземна також. Навіть якби Артеміс Фаул не був генієм, він би здогадався, що за пробами Зіто стою я. Зараз нам потрібно встановити останній заряд. Як глибоко опустився зонд?