Гном занурив пальці у жилу м’якої глини, що проходила по стіні. Дім. Відчути себе вдома можна було де завгодно, аби там була глина. Мульч заспокоївся. Зараз він у безпеці. Принаймні на якийсь час.
Він з таким хрустом розкрив щелепи, що будь- який науковець поморщився б. Відкинув клапан на штанях і кинувся в глину. Зуби гнома відрами вихоплювали глину зі стіни, в якій миттю утворився тунель. Мульч заліз туди і завалив за собою вхід, викинувши перероблену глину через клапан.
Через півдюжини ковтків його чутливі волосинки бороди повідомили, що попереду скеля, і гном скорегував маршрут. Таємний транспортер не посадять на скелю, бо якщо він такий крутий, то має стрижень-батарею. Такі стрижні випускаються з днища, заглиблюються на п’ятнадцять метрів у землю і заряджають акумулятор силою Землі. Найчистішою енергією.
Стрижень-батарея ледь помітно вібрувала, і саме на ці вібрації взяв курс Мульч. Хвилин через п’ять інтенсивного копання він обійшов скелю і дістався до кінців стрижня. Вібрації зробили землю не такою щільною, тож гном з легкістю розчистив собі невеличку печерку. Поплював слиною на стіни і почав чекати.
Холлі провела ЛЕПівський транспортер через невеличкий порт, відчинивши двері підйомника своєю реконівською карткою доступу. Змінити код Поліцейська Плаза навіть і не подумала, бо всі вважали її мертвою.
Італійська рівнина була вкрита чорними тінями від дощових хмар. Вони вилетіли з-поза голографічної скелі, що прикривала вхід до порту. Легенький морозець укрив інеєм червонувату глину, а південний вітер був таким сильним, що трусив транспортер.
— Довго ми тут не протримаємось,— сказала Холлі, схилившись над панеллю контролю.— У цього транспортера немає захисту.
— Довго і не потрібно,— відповів Артеміс.— Літай по периметру, немов шукаєш прихований транспортер.
Холлі ввела в комп’ютер кілька координат.
— Ти геній, тобі видніше.
Артеміс повернувся до Батлера, що сидів, схрестивши ноги, в проході.
— Ну, старий друже, можеш зробити так, щоб Опал подивилася в наш бік?
— Можу,— кивнув Батлер, підповз до бокового виходу. Натиснув кулаком кнопку, і двері від’їхали.
Транспортер трохи качнуло, і він знову вирівнявся.
Батлер відкрив сумку зі зброєю і набрав жменю металевих м’ячиків із тенісний м’ячик завбільшки. Висмикнув з одного запобіжник і великим пальцем натиснув на кнопку під ним. Кнопка опустилася і почала підніматися до вихідного стану.
— Через десять секунд вона зрівняється з поверхнею. Система замкнеться.
— Дякую за лекцію,— сухо сказав Артеміс.— Хоча зараз для неї зовсім не час.
Батлер посміхнувся і підкинув металевий м’ячик у повітря. Через п’ять секунд той вибухнув, на землі під ним утворився маленький кратер. Від кратера побігли тріщини, немов червона квітка утворилася.
— Б’юся об заклад, Опал зараз дивиться,— сказав Батлер, піднімаючи наступну гранату.
— Переконаний, що інші теж скоро дивитимуться. Вибухи не довго можна ігнорувати. Ми тут відносно ізольовані. Найближче село миль за десять звідси. Якщо пощастить, матимемо десять хвилин. Наступний квадрат, Холлі. Але не наближайся надто, ми ж не хочемо їх сполохати.
На п’ятнадцять метрів нижче Мульч Діггумс чекав у своїй саморобній печерці і спостерігав за кінцем стрижня-батареї. Щойно той припинив вібрувати, гном поліз угору. Телескопічний стрижень був теплим на дотик, підігрітий енергією, яку передавав до акумулятора в транспортер. Мульч скористався такою допомогою і підтягувався вгору, переставляючи руки. Глина, яку він ковтав, була нещільною, наповненою повітрям завдяки вібраціям стрижня, тож Мульч радів додатковій порції кисню. Він перетворював його на газ, і така реактивна тяга допомагала просуватися вгору.
Мульч прискорився, прокачуючи повітря і глину через складні переплетіння травної системи. Опал недовго відволікатиметься на транспортер, скоро здогадається, що то диверсія. Стрижень товстішав, і зовсім скоро гном опинився біля резинового кільця на дні транспортера, який стояв на трьох висувних ніжках, здіймаючись на півметра над землею. Коли транспортер летів, гумове кільце прикривалося металевою панеллю, але зараз корабель стояв, і датчики були вимкнені.
Мульч виліз із тунелю і стулив щелепи. На нього чекає ювелірна робота. Потрібно захистити зуби. Гуму гномам вживати не радили, тож ковтати її було не варто. Наполовину перетравлена гума могла заблокувати кишки не гірше за бочку клею.
Кусати було незручно. Нема за що схопитися. Мульч притулився щокою до стрижня і підповз угору, щоб можна було схопити кільце передніми зубами. Він угризся в гуму, обережно рухаючи щелепами по колу, доки верхній зуб не зробив дірку. Тоді він зціпив зуби і потягнув. Гума розірвалася сантиметрів на десять. Тепер Мульч зміг захопити кільце ротом. Він відривав шматки гуми і негайно їх випльовував.