Опал схопила маленьку рацію.
— Вони зі мною граються. Скажи, що ти поклав запасний у безпечне місце.
— Ні,— з нещасним виглядом зізнався Скант.— Заряди були разом.
Мерв пройшов повз нього до вантажного відсіку.
— Машинний відсік відчинено! — Він сунув голову в люк. Голос приглушили панелі підлоги.— Гумове кільце навколо стрижня подерли. І лишилися сліди. Тут хтось був.
Опал відкинула голову і закричала. Для такої мініатюрної істоти кричати вона могла дуже довго. Урешті-решт вона видихлася.
— Летіть за транспортером,— прохрипіла вона, коли знову набрала в легені повітря.— Я сама сконструювала ті бомби, і їх не можна знешкодити. Ми все одно можемо їх підірвати. Принаймні, підірвемо наших ворогів.
— Так, міс Кобой,— хором відгукнулися Мерв і Скант.
— Не дивіться на мене! — гримнула Опал.
Брати Брілл кинулися до кабіни пілота, намагаючись одночасно кланятися, дивитися під ноги, не думати ні про що небезпечне, а найголовніше — не випускати гази.
Мульч чекав на ЛЕПівський транспортер на умовленому місці. Батлер відчинив двері і за комір затягнув гнома всередину.
— Вони в тебе? — нетерпляче запитав Артеміс.
Мульч передав йому торбу.
— Ось вони! І доки ти не спитав, рацію я залишив.
— Отже, усе пройшло за планом?
— Абсолютно,— відповів Мульч, навіть і не подумавши згадати діамант у шлунку.
— Чудово,— сказав Артеміс і пройшов повз гнома до кабіни пілота.
— Летимо,— крикнув він Холлі.
Холлі вже спрямувала транспортер до підйомника, лише утримувала його на гальмах.
— Уже полетіли,— сказала вона, відпустила гальма і додала газу.
ЛЕПівський транспортер вискочив Із-поза скелі, як камінь із катапульти.
Артемісові ноги відірвало від підлоги, і він затріпотів, як прапор на вітрі. Його б уже давно по стіні розмазало, не вхопись він за крісло Холлі.
— Скільки маємо часу? — запитала Холлі, намагаючись подолати перевантаження, що не давало розтулити рота.
Артеміс підтягнувся до пасажирського сидіння.
— Хвилини. Рудне тіло досягне глибини ста шести миль рівно через чверть години. Опал кинеться за нами будь-якої секунди.
Холлі тримала транспортер якнайближче до стіни, маневруючи між вежами скель. Нижня частина Е7 була досить рівною, але ця ділянка проходила через кору, тож повторювала всі розломи між плитами.
— Спрацює, Артемісе? — спитала Холлі.
Артеміс подумав.
— У мене було вісім варіантів, і цей — найкращий. Але навіть зараз маємо лише шістдесят чотири відсотки шансів на успіх. Найголовніше — відволікти Опал, щоб вона не дізналася правду. Довіряю це тобі, Холлі. Впораєшся?
Холлі вчепилася пальцями в кермо.
— Не хвилюйся. Нечасто мені доводиться так політати. Опал так намагатиметься нас наздогнати, що більше ні про що не думатиме.
Артеміс подивився крізь лобове скло. Вони летіли прямо вниз, до центру Землі. Швидкість була такою, що їх буквально пришпилило до крісел. Темнота підйомника немов смолою огорнула транспортер, лишивши тільки конус світла від фар. І той конус вихоплював на шляху чудернацькі каменисті утворення, що летіли просто на них. Холлі якось удавалося їх оминати, не натискаючи на гальма.
На плазмовому екрані пляма газових аномалій, де був корабель Опал, посунулася вздовж екрана.
— Вони нас переслідують,— прокоментувала Холлі, кинувши погляд на екран.
У Артеміса шлунок мало не у вузлик зав’язався від нудоти, хвилювання, втоми й азарту.
— Добре,— сказав він сам собі.— Погоня почалася.
Біля входу в Е7 Мерв учепився в кермо невидимого транспортера. Скант стежив за інструментами, а Опал віддавала накази і читала нотації.
— Чи засікли ми сигнали від бомб? — мало не скреготіла вона зубами.
«Її голос дратує дедалі більше»,— подумав Скант, але не дуже голосно.
— Ні,— відповів він,— Нічого. А це означає, що вони в їхньому транспортері. Захист блокує сигнал. Потрібно підібратися ближче, аби я змогла спробувати надіслати сигнал детонатора. Може, пощастить.
Голос у Опал став іще неприємнішим.
— Ні! Ми не можемо їх підірвати, доки транспортер не опиниться на глибині сто шість миль. Якщо вибух станеться тут, рудне тіло не змінить напрямку. А що це за дурний комунікатор? Щось з’ясував?
— Нічого,— відгукнувся Скант.— Якщо і є інший, то його вимкнено.
— Ми завжди можемо повернутися до складу Зіто,— сказав Мерв.— Там іще з дюжину таких бомб.
Опал нахилилася через сидіння і заколотила по плечах Мерва своїми крихітними кулачками.