Усередині транспортер був наповнений протиударним гелем, щоб приглушити жорстоку вібрацію. Майор Кельп висів у гелі в удосконаленому костюмі пілота. Датчики управління транспортером містилися безпосередньо на рукавичках, а відео транслювалося на шолом.
Фолі підтримував постійний контакт із Поліцейською Плазою.
— Повідомляю, що вкрадений транспортер повернувся до підйомника,— повідомив він Трабла.— Завис на ста двадцяти чотирьох милях.
— Зрозумів,— сказав Трабл, помітивши точку на радарі.
Серце у нього закалатало. Можливо, Холлі жива і перебуває на борту транспортера. І якщо це правда, він зробить усе що завгодно, аби доставити її додому живою.
Скоп зафіксував спалах білого, жовтого і помаранчевого.
— Маємо якийсь вибух. Це вкрадений транспортер?
— Ні, Трабле. Таке враження, що він у порожнечі. Там нічого не було. Стережіться уламків.
На екрані замерехтіла безліч жовтих ліній, то гарячі металеві уламки летіли до центру Землі. Трабл активував носовий лазер, готовий зустріти все, що чекає попереду. Навряд чи його кораблю щось загрожує — на цій глибині шахта ширша за середньо- статистичне місто. Уламки від вибуху не розлетяться більше, ніж на милю. їм вистачить місця, щоб триматися в безпеці.
Ну хіба що якийсь уламок полетить за ними. Дві жовті стрічки явно рухалися в їхньому напрямку. Бортовий комп’ютер запустив програму сканера. Обидва об’єкти мають рушійну силу і систему керування. Ракети.
— Я під вогнем,— сказав він у мікрофон.— На мене летять дві ракети.
Невже в них Холлі вистрілила? Невже те, що каже Сул, правда? Вона справді перейшла на інший бік закону?
Трабл простягнув руку вперед, торкнувся віртуального екрана. Позначив ракети як мішень. Щойно вони наблизяться на потрібну відстань, комп’ютер вистрілить у них лазерним променем. Трабл вивів корабель на середину підйомника, щоб лазери мали найдовшу з можливих ліній вогню. Лазери можуть щось зробити, лише якщо стрілятимуть по прямій.
Через три хвилини з-за рогу вилетіли ракети. Трабл ледве встиг їх помітити, а комп’ютер уже зробив два швидких постріли, і ракети було знищено. Ударної хвилі, пом’якшеної протиударним гелем, майор Кельп майже не відчув.
На візорі відкрилося ще одне вікно. Щойно підвищений командир Арк Сул.
— Майоре, ви уповноважені відповісти вогнем на вогонь. Бийте з відповідною силою.
Трабл вилаявся.
— Але, командире, на борту ж може перебувати Холлі.
Сул підвів руку, обриваючи його слова.
— Капітан Шорт відкрила нам свої наміри. Стріляйте.
Фоулі мовчати не став.
— Зачекай з вогнем, Трабле. Ти ж знаєш, що то не Холліних рук справа. Ті ракети мала випустити Опал Кобой.
Сул стукнув кулаком по столу.
— Як ти не бачиш правди, віслюче? Хіба тобі очі засліпило? Що має зробити Шорт, аби переконати тебе, що вона зрадниця? Надіслати тобі електронного листа? Вона вбила свого командира, зв’язалася із злочинцем і вистрілила в ЛЕПівський транспортер.
— Ні! — не відступав Фоулі.— Це лише так здається, запевняю. Але має бути інше пояснення. Просто дайте Холлі шанс самій усе розказати.
У Скупа аж іскри з очей полетіли.
— Замовкни, Фоулі! Яка твоя справа? Віддавати бойові накази? Ти цивільний, отже відключись від лінії.
— Трабле, послухай,— почав Фоулі, але Сул його відключив.
— А тепер,— сказав командир, заспокоюючись,— виконуй мій наказ. Стріляй у той транспортер.
Украдений транспортер було вже Добре видно. Трабл збільшив його зображення на візорі й одразу помітив три речі. По-перше, у транспортера бракувало комунікаційної щогли. По-друге, то було вантажне судно, не пристосоване для пострілів ракетами, і по-третє, він побачив у кабіні пілота Холлі Шорт. Обличчя в неї було похмуре і непокірне.
— Командире Сул,— сказав він.— Уважаю, що ми маємо пом’якшувальні обставини.
— Я сказав, стріляй,— заскреготів Сул.— Ти маєш мені підкорятися.
— Так, сер,— сказав Трабл і вистрілив.
Холлі дивилася на екран радару, не зводила з ракет Опал немигаючих очей. Пальці її так учепилися в кермо, що аж гума скрипіла. Розслабилася вона лише тоді, коли гострий як голка бойовий транспортер знищив ракети і пролетів повз уламки.
— Жодних проблем,— посміхнулася вона решті команди.
— Для нього,— зауважив Артеміс.— Але не для нас.
Бойовий транспортер завис над ними, тонкий і смертельно небезпечний, залив їх світлом дюжини прожекторів. Холлі примружилася на бліде світло, намагаючись роздивитися, хто сидить у капітанському кріслі. Відкрилися отвори на носі корабля, і з них висунулися металеві конуси.