Італійка підхопила другу лопату і почала копати поруч.
— Не хмурся так, Беліндо. Праця загартовує характер. Через кілька років ти сама все зрозумієш.
Опал замахнулася лопатою і театрально увігнала її в землю, здійнявши хмаринку пилу. Руки у неї боліли вже просто тому, що вона тримала це знаряддя. А через годину перетворяться на пухирі та рани. Може, ЛЕП її врятує.
Її бажання здійсниться, але тільки через тиждень, коли уже й нігті поламаються і почорніють, а шкіра стане грубою від вітру і сонця. Вона перечистить купу картоплі і митиме своїй новій матусі ноги. Опал із жахом дізнається, що в її новій родині тримають свиней, і що чистка свинарника — також один з її численних обов’язків. Коли по неї прийде група захвату ЛЕП, вона мало не плакатиме від щастя.
Е7, Небесне місто
Церемонію кремації Джуліуса Рута провели на другий день після того, як у Небесне місто привезли Артеміса з Холлі. Зібралися всі шишки, тільки капітана Холлі Шорт не було. Командир Сул не дозволив їй відвідати захід навіть під охороною. Трибунал саме розглядав справу і ще не виніс рішення, і Холлі досі вважалася винною у вбивстві.
Тож вона сиділа у залі очікування і дивилася церемонію по великому екрану. З усього, що причинив їй Сул, це було найгірше. Джуліус Рут був її близьким другом, а вона дивилася його похорон на моніторі, хоча всі інші офіцери були присутні і стояли перед камерами із сумними обличчями.
Коли порожню урну опустили в цистерну деструкції, вона закрила обличчя руками. Якби там були справжні рештки, кістки і тканини повністю розклалися б і повернулися в землю.
Між пальцями Холлі текли сльози.
Артеміс сів поруч і поклав руку їй на плече.
— Джуліус би пишався тобою. Небесне місто досі існує лише завдяки тобі.
Холлі шмигнула носом.
— Можливо. Коли б я була хоч трохи розумнішою, Джуліус лишився б живий.
— Можливо, але я так не думаю. Я багато міркував і дійшов висновку, що виходу з того підйомника не було. Якщо не знати заздалегідь.
Холлі опустила руки.
— Дякую, Артемісе. Дуже мило з твого боку. Ти ж не втратив голову, ні?
Артеміс серйозно замислився.
— Якщо чесно, не знаю. Одна половина мене хоче бути злодієм, а інша — звичайним підлітком. Немов у мені існують дві різні особистості, а в голові повно спогадів, які я ще не зовсім усвідомив. Дуже дивно не знати, хто ти такий.
— Не хвилюйся, Хлопче Бруду,— сказала Холлі.— Я наглядатиму за тобою, щоб переконатися, що ти не збився з дороги.
— Мої батьки і охоронець уже намагаються втримати мене на цій дорозі.
— Тож саме час послухати їх.
Двері кімнати відсунулися і увійшов задоволений Фоулі, а за ним командир Сул і двійко чиновників. Сул був явно не в такому захваті, як кентавр, і прихопив із собою офіцерів, щоб дати відсіч Батлерові, якщо той розсердиться.
Фоулі схопив Холлі за плечі.
— Ти чиста,— посміхнувся він.— Трибунал проголосував на твою користь, семеро проти одного.
Холлі покосилася на Сула.
— Навіть здогадуюся, хто був той один. .
— Я досі ваш начальник, Шорт,— розсердився Сул.— Хочу, щоб цей факт відбивався на вашій поведінці. Можливо, звинувачення з вас і зняли, але віднині я спостерігатиму за вами, як яструб.
Мульч клацнув пальцями перед носом Фоулі.
— Гей, поні. Слухай сюди! А я? Я тепер вільний гном?
— Трибунал вирішив покарати тебе за викрадення транспортера.
— Що? — не повірив Мульч.— Після того, як я врятував ціле місто?
— Але,— продовжив Фоулі,— тобі вирішили зарахувати весь той час, що ти провів у в’язниці через незаконний ордер. Але медалі, на жаль, не буде.
Мульч поплескав кентавра по спині.
— А просто так сказати не можна було? Обов’язково влаштовувати шоу?
Холлі знову кинула погляд на Сула.
— Дозвольте передати, що сказав мені Джуліус незадовго до смерті,— попросила вона.
— Будь ласка,— погодився Сул із сарказмом.— Усе, що ви розказуєте, напрочуд цікаве.
— Джуліус сказав мені, що моя робота — служити Народу, і я мушу робити все, що в моїх силах.
— Мудрі слова. Сподіваюся, ти саме це і зробиш.
Холлі зірвала з плеча значок ЛЕП.
— Зроблю. Якщо ви заглядатимете мені через плече в кожному підйомнику, я не зможу нікому допомогти, то я вирішила піти,— і вона кинула значок на стіл.
Сул гмикнув.
— Якщо ти блефуєш, нічого не вийде. Я радий, що ти йдеш.
— Холлі, не роби цього,— заблагав Фоулі.— Ти нам потрібна. Ти мені потрібна.
Капітан погладила його по крупу.
— Мене звинуватили в смерті Джуліуса. Як я можу лишитися? Не хвилюйся, старий друже. Я буду поруч,— і вона кивнула Мульчу: — Ідеш?