Выбрать главу

Дуда Дей вийшов зі своєї кімнати, сердитий на ці­лий світ. Він застебнув куртку і пішов на південь, до торгівельного кварталу. Холлі трималася за два­дцять кроків позаду, ховаючи обличчя під каптуром. Ця вулиця вже давно мала лиху славу, але Рада вкла­ла в ремонт мільйони злитків. Через п’ять років тут уже не буде гоблінського гетто. Великі жовті мульти-міксери знімали старі тротуари і замість них клали новісінькі доріжки. Вгорі ельфи з громадської служби знімали зі стелі тунелю перегорілі світлові стрічки і заміняли їх новими молекулярними моде­лями. Піксі йшов тим самим маршрутом, що й по­передні три дні. Прямував по дорозі до найближчої плази, купував в кіоску бляшанку мишачого каррі та квиток до цілодобового кінотеатру. Якщо він і сьогодні зробить те саме, то пробуде всередині принаймні вісім годин.

«Спробую цього не допустити»,— подумала Хол­лі. Вона була рішуче налаштована закінчити цю справу. Але легко не буде. Дуда маленький, але швид­кий. Без зброї і зв’язків його майже неможливо впій­мати. Майже неможливо, проте був один шанс.

Холлі купила у гнома квиток, сіла за два ряди від свого підопічного. О цій порі кінотеатр був майже пустим. Крім них, тут було ще з п’ятдесят відвідува­чів. Більшість навіть окуляри для фільму не наділи. Просто прийшли вбити час між їжею.

Сьогодні без перерви демонстрували трилогію «Пагорби Тайлта», кіноверсію подій, що призвели до битви на пагорбах Тайлта, після якої людям удалося загнати ельфів під землю. Остання частина трилогії навіть отримала нагороду кілька років тому. Спец­ефекти у фільмі були неперевершені, згодом навіть зробили спеціальну інтерактивну версію, де можна було стати одним із другорядних персонажів.

Холлі дивилася фільм, і серце в неї знову боліло. Народ має жити на поверхні, а їм доводиться юрби­тися в цій нашпигованій останніми технологіями печері.

Хвилин сорок вона спостерігала за подіями на екрані, а тоді пересунулася до проходу і скинула кап­тур. За часів своєї служби в ЛЕП вона би просто пі­дійшла до піксі і приставила йому б до спини «Нейтрино-3000», але цивільним не дозволялося носити зброю, тож доведеться застосовувати менш ефективну стратегію.

Вона гукнула до піксі через проходи.

— Гей, ви? Ви часом не Дуда Дей?

Піксі підскочив зі стільця, але вищим через це не став. Він суворо насупив брови і подивився на Холлі.

— Хто ви така?

— ЛЕП,— відповіла Холлі.

Офіційно вона не належала до ЛЕП, тож можна було сказати, що вона видавала себе за поліцейсько­го офіцера.

Дуда примружив око.

— А я вас знаю. Ельфійка. Та, що перемогла гоблі­нів. Бачив по цифровому. Ви більше не в ЛЕП.

У Холлі закалатало серце. Як добре знову бути в справі. Якою б та справа не була.

— Може й ні, Дуда, але я прийшла по тебе. Хочеш піти тихо?

— І провести кілька століть у в’язниці в Атланти­ді? Як думаєте? — сказав Дуда Дей і впав на коліна.

Крихітка-піксі полетів, мов камінь із пращі, про­бираючись під сидіннями, повертаючи то ліворуч, то праворуч.

Холлі накинула каптура і побігла до пожежного виходу. Саме туди і прямував Дуда. Гарний злочи­нець завжди перевіряє аварійні виходи, куди б він не потрапив.

Дуда дістався туди швидше за неї і вискочив за двері, як собака через хвіртку. Холлі тільки і побачи­ла, що синю пляму його комбінезону.

Короткі зустрічі 3...

Опал Кобой

Мушу зізнатися, що віч-на-віч з Опал Кобой я не говорив. Як я не благав своїх знайомих ельфів, вони нічим не змогли допомогти. Опал Кобой у ельфів ворог номер один, і жодну людину до неї і за тисячу кілометрів не підпускають. Фоулі передав лише фрагмент відео із судового засідання. Я з великим ін­тересом переглянув його на маленькому ельфійсько­му плеєрі, який він мені позичив. Дивовижна штука. Має такі чутливі датчики, що я можу переглядати диски моїх сусідів, що стоять у них на полицях.

Але повернімося до Опал. На вигляд вона не є небезпечною. Маленька піксі з ляльковим личком. Якби ви побачили її на вулиці, допомогли б шукати маму. Але зазирніть їй в очі, і вас налякає божевілля. Під час суду прокурор її запитав: «Міс Кобой, чому ви це зробили?»

Вона підняла на нього ці холодні мертві очі і ска­зала: «Тому що ніхто не думав, що це можливо». І я, і всі присутні на засіданні зрозуміли, що Опал Кобой не переймається через усіх загиблих. Зовсім.