При зміні ж уряду на Україні, при перевороті, у якому помагали б німці (і тільки при допомозі німців переворот був переведений), німці могли від нового уряду вимагати для себе користей і впливів.
Як німці використали переворот гетьмана Скоропадського, нехай послужить цей маленький приклад. Військові склади у Києві були в повній розпорядимості Українського Міністерства Військових Справ. Німці не могли із цих складів нічого дістати, а коли щось хотіли дістати, то мусіли про це просити українське міністерство.
При перевороті гет. Скоропадського, німці у складах поставили своїх вартових, а до складів прислали своїх завідуючих. Уряд гет. Скоропадського не міг спротивитися такому поступуванню німців, бо й сам Скоропадський завдячував свою владу німцям. Зі складів брали німці по перевороті все, що тільки хотіли, а уряд гет. Скоропадського мусів просити німців, щоб ті дозволили щось зі складів узяти. Німці розпоряджали зброєю у складах і видавали зброю кому хотіли. Видавали московським добровольчим дружинам. Це маленький приклад з військовими складами. Подібно німці наклали свою руку на багато інших речей і ділянок державного життя України.
Німці приготовляли переворот, щоб поставити на Україні такий уряд, який буде виконувати їх бажання. Вони стягнули до Києва багато війська. Одної ночі обеззброїли дивізію Синьожупанників, яка була зорганізована таки в Німеччині з українців, полонених російської армії. Німецьке командування, не питаючи українського уряду, видало зарядження, що поміщики можуть засівати свої поля, які не були засіяні селянами. Це значило, що поміщики можуть вертатися до своїх маєтків. Вкінці відділ німецького війська увійшов на засідання українського парляменту, Української Центральної Ради, і там арештував двох міністрів. Партія Хліборобів і Про-То-Фіс-у скликали з’їзд, щоб зробити переворот і усунути дотеперішній уряд УНР. Український уряд заборонив цей з'їзд, а німці дозволили і дали військову охорону з’їздові.
Це все вказувало, що німці не думають придержуватися умов заключеного 9 лютого 1918 р. мирового договору, а вмішуються у внутрішні справи України. З’їзд хліборобів і Про-То-Фіс зібрались, під охороною німецького війська, до будинку цирку у Києві і проголосили генерала Скоропадського гетьманом України. По тім проголошенні в цирку, учасники з’їзду разом з гет. Скоропадським пішли на Софійський майдан, щоб публічно проголосити ген. Скоропадського гетьманом. Було це 28 квітня 1918 року. Стрільці держалися своїх казарм. Команда полку СС зарядила поготівля.
Михайлівський манастир перемінено у твердиню. В обох брамах поставлено гармати. Батерійні їздці осідлали коні. Усі були при зброї, у поготівлі.
По полудні на Софійську площу, до якої прилягав Михайлівський манастир, почали приходити люди із цирку. Сот. Дашкевич повідомив про це команду полку. Начальник штабу полк. Мельник питав, чи батерія може розігнати людей, які збираються під пам’ятником Б. Хмельницького. Сот. Дашкевич відповів, що може: гармата вистрілить кілька сліпих набоїв, а їздці розженуть. Полк. Мельник зарядив, щоб чекати, а вислати розвідачів, щоб розвідали, що під пам’ятником діється. Гармаші розвідали, що мають помазувати ген. Скоропадського на гетьмана. Сот. Дашкевич повідомив про це штаб полку, але ніякого наказу не дістав. Команда полку СС не могла на власну руку рішитися, що робити. Це був полк, чекав також на накази, а тих наказів не було, бо не було кому ті накази давати.
Із церкви Михайлівського манастиря монахи винесли хоругви. Вийшли священики і єпископ у ризах. Один зі священиків підійшов до сот. Дашкевича і запитав, чи дозволить вийти процесії і священикам із манастиря. Сот. Дашкевич відповів, що є воєнне поготівля і з манастиря ніхто не може виходити. Процесія з єпископом завернула до церкви.
На Софійський мандан вийшла процесія із Софійського Собору.
У цей час в’їхала на Софійський майдан кулеметна сотня під командою сот. Черника, яка дістала наказ переїхати з казарм при вул. Львівській до казарм при вул. Терещенка, де містився штаб полку. Сотня переїхала біля зібраних людей під пам’ятником Б. Хмельницького, а дві двоколки з кулеметами повернули до Михайлівського манастиря, де була батерія. Відбулося все спокійно. На майдані відбувся молебень, а далі люди почали розходитися. Ген. Скоропадського проголошено гетьманом.