Як видно з цього списка, то у 1-ій батерії СС служили гармаші — старшини, підстаршини і стрільці з цілої України — із Закарпаття, Буковини, Галичини, Придніпрянщини, з Кубанщини. Батерія була військовою частиною Соборної України.
У дальшому ході організації артилерії Січових Стрільців гармаші старшини дослужилися високих військових ступенів, багато підстаршин, стрільців стало старшинами, а майже всі стрільці стали під старшинами. Старшинами стали:
Гриценюк Василь — сотником, Будкевич Осип — поручником, Кузик Петро — сотником; старшинами хорунжими стали: Волошин Михайло, Федорович Володимир, Траска Антін, Мартинів Гаврило, Якименко Сергій, Коцюруба Іван, Дмитрак Іван, Стельмах Андрій, Домарадський Євген, Репета Лука, Ґерак Михайло, Гладилович Тарас, Кузик Микола, Стахів Петро, Косенко Іван, Колісниченко Євген, Яременко Іван, Задорожний, Фрусевич Юрій, Ромашок Степан, Шкварок Михайло, Кокорудз Михайло, Ваврик Дмитро та інші.
Батерія СС у Запоріжців
Запорізький Корпус був у тому часі найбільшою українською військовою частиною. Він постав з останків українських полків із часів революції.
Із колишніх українських полків багато полягло у боях із Советами, а ще більше здезертувало — і старшин і козаків. Ті, що залишилися, це були правдиві українські патріоти, які мимо всяких невдач і совєтсько-московської переваги хотіли боронити Українську Державність. 9 лютого 1918 року ті частини відступили з Києва на захід. Були там останки полків ім. гет. Б. Хмельницького, ім. гет. Полуботка, ім. гет. Дорошенка, юнацької школи, кінного полку ім. кошового Гордієнка. Ті війська по реорганізації, під командою отамана Присовського розбили совєтські війська коло Бердичева. По здобутті Києва 1 березня 1918 р. прилучено до них Слобідський Кіш Гайдамаків, доповнено усі частини охотниками і утворено Запорізьку дивізію під командою отамана Натієва. Запоріжців висла но на Лівобережжя, щоб прогнати совєтські війська із Лівобережжя. З кінцем березня поширено дивізію до корпусу. Командантом корпусу став отаман Натіїв, а начальником 1-ої дивізії був отаман Болбочан, який задержав рівночасно команду найбільшого 2-го пішого полку. І Дивізія була вповні зорганізована, мала три полки піхоти, полк кінноти і полк артилерії. ІІ дивізія була в стані організації, у якій числилися ті частини, які не входили до 1-ої дивізії.
Старшини і козаки Запорізького Корпусу були вороже настроєні до гетьманського перевороту, як і Січові Стрільці. Запорізький Корпус оминув роззброєння, здається, тільки тому, що під час перевороту був далеко від Києва.
Запоріжці прийняли Січових Стрільців радо і прихильно. Із Стрільців зорганізовано три сотні піхоти, з яких пізніше утворено курінь під командою сот. Сушка, дві сотні кулеметів і батерію.
Батерія увійшла в склад Запорізького легко-гарматного полку, яким командував полк. Парфенів, як 4-та батерія.
Була гаряча весна і літо на степах України, де дощ рідко падає. Були це гарні часи відпочинку для стрілецьких гармашів по полоні, боях з большевиками, по поневірці, по зложенні зброї у Києві.
У Слов’янську дістала батерія наказ стати на квартирах у селі Райгородку, яких 10 кілометрів від Слов’янська. Батерія не мала ні гармат, ні коней. Дістала тільки два кулемети і кільканадцять крісів.
Штаб корпусу робив заходи, щоб дістати гармати, коні. Команда полку виготовила відповідні вимоги, але гетьманський уряд таки не дав ні гармат, ні коней, загалом — нічого.