За яку годину подібно склав зброю другий ешельон німецької кавалерії.
У Хвастові прийшло таки до бою з німецькою залогою, заки вона склала зброю. Також у деяких інших містах відбувалися сутички.
Німці у Києві довідалися про роззброєння німецьких частин і більше з Києва не виїжджали. Київ був замкнений довкола республіканськими військами. Німецьке командування у Києві побачило, що вже не є в силі ставити більше опір і почало переговори з Директорією.
Ще 29 листопада республіканські війська мусіли прийняти німецькі вимоги, а по двох тижнях німецьке командування у Києві мусіло прийняти українські умови. Німці зобов’язалися не мішатися у відносини на Україні і не встрявати в бої. Зобов’язалися стягнути усі свої війська до казарм і означити казарми білими прапорами. Приватні мешкання, де німецькі старшини та урядовці були на квартирах, мали бути означені написом „німецька квартира” і мав бути вивішений вілий прапорець. Під час здобуття і вступления до Києва республіканських військ німецькі вояки могли бути на вулицях, але без зброї. За це Директорія зобов’язувалася, що німецьке військо може виїхати з України зі зброєю і всім військовим майном.
По заключенні цієї умови з німцями війська Осадного Корпусу підступили 12 грудня під Київ. Стрілецькі батерії зайняли свої становища з-перед 29 листопада 1918 р., а новозформована 5-та батерія СС під командою пор. Мачехи стала на позицію у Браславській Борщагівці, 6-та батерія СС під командою хор. Шульги у Софійській Борщагівці, зформована одна 6-дюймова гавбиця стала на позицію біля Хотов'я.
На день 14 грудня 1918 р. Штаб Осадного Корпусу призначив загальний наступ на Київ. До штабу дивізії СС прибув тоді полк. О. Удовиченко і виготовив наказ, які казарми має кожна частина СС зайняти по здобутті Києва. Гарматній Бриґаді СС була призначена Артилерійська Школа у Кадецькій Рощі, де за гетьмана стояв гарматний сердюцький полк, а одна батерія мала стояти у Михайлівському монастирі, де за часів Української Центральної Ради стояла 1-ша батерія СС.
До батерії на фронті підвезено багато набоїв. Перед полуднем усі батерії отворили гураґанний вогонь по ворожих становищах. Ворожі батерії зразу відповідали вогнем, а дальше замовкли. Близько перед полуднем рушила піхота до наступу. Опору вже майже не було, хіба перестрілка.
В полуднє приїхав ще з Києва на станцію в Боярці паровіз з одним вагоном. На паровозі і вагоні повівали французькі і білі прапори. З потягу вийшли два французи. Заведено їх до штабу дивізії СС. Один представився, що є французьким консулем у Києві і приїхав посередничити, щоб заперестати бої і укласти умови здачі міста. Сот. Сушко заявив консулеві, що він є тільки начальником дивізії і не має права провадити таких переговорів. Такі переговори могла б провадити тільки Директорія або командуючий республіканськими військами Головний Отаман С. Петлюра. Всі вони є у Вінниці, але це вже запізно, бо республіканські війська вже наступають на Київ. Консул переконував, що російські Добровольці ставлять барикади на вулицях Києва і будуть боронитися, що місто у боях буде знищене.
В міжчасі прийшло повідомлення, що Січові Стрільці входять уже до Києва. Сот. Сушко повідомив консула, що вже війська входять до Києва, що він теж мусить їхати до Києва, і попрощав консула. Старшини, які були у штабі дивізії сіли на коні і почвалали через Жуляни у Київ.
Під вечір республіканські війська зайняли столицю України.
Київ був здобутий по 26 днях війни.
П’ять легких батерій СС 1-ша гавбична батерія СС і тяжка 6-дюймова гармата в’їхали до Артелерійської Школи у Кадецькій Рощі. На брамі школи стояли сердюцькі гармаші на варті. Їх ніхто не роззброював, а сот. Дашкевич наказав їм далі тримати варту. Сердюцькі гармаші виправдувалися, що вони нічого не винні, що старшини покинули їх. Ці виправдання були не потрібні, бо ніхто не хотів їм робити чогось лихого. 4-та батерія хор. Пилькевича переїхала вночі через місто, через головну вулицю Хрещатик і заїхала до Михайлівського манастиря.