4-тий гарматний полк СС. У склад полку входили дві легкі і одна гавбична батерія: 3-тя легка батерія СС під командою сот. Зарицького Володимира (молодшого), 6-та легка батерія СС під командою сот. Олешина, 2-га гавбична батерія СС під командою сот. Кавальджого.
Командиром полку був сот. Д. Інків. У 4-му полку були між іншими — сот. Смоляр, пор. Гловінський Євген.
5-тий гарматний полк СС. У склад полку входили дві легкі і одна далекострільна батерія: ІІ-та легка батерія СС під командою сот. Филиповича Віктора, 13-та легка батерія СС під командою пор. Филоненка Аркадія, 2-га далекострільна батерія СС.
6-тий тяжко-гарматний полк СС. У склад полку входила одна 6-ти дюймова і дві далекострільні батерії: 6-та дюймова тяжка батерія СС.
1-ша далекострільна батерія СС під командою хор. Лицемирського Євгена, 3-тя далекострільна батеерія СС під командою пор. Соловія Віктора.
Командиром полку був сот. Бутрим Яків.
У 6-тім полку були між іншим — хор. Новицький, хор. Ваврик Дмитро.
У лютому 1919 р. поза полками лишилась 10-та батерія СС під командою сот. Сипка, у Волинській групі, і 12-та легка батерія СС під командою сот. Білодуба Сави, яка була у Чорноморців, у Січі от. Божка і через Румунію вернулася у липні 1919 до Гарматної Бриґади СС.
У березні оформлено кінну розвідку, яка мала дві малі, протипанцерні гармати Гочкеса, два кулемети і 40 вершників. Командиром був сот. Михайло Пастушенко, а служили там: пор. Ярименко Михайло, пор. Полтавченко Василь, хор. Дубинський Іван.
У кожному полку були по три батерії. Батерії мали по чотири гармати, тільки тяжкі батерії мали менше гармат. 1-ша далекострільна мала три гармати, а 2-га і 3-тя далекострільні мали по дві. 1-ша тяжка гавбична батерія СС мала спочатку три тяжкі гавбиці, а потім, коли одну гавбицю розірвало, тільки дві. Кожна батерія мала один до три кулемети, яких обслуговували гармаші. Кулемети — це було прикриття батерій.
Команда Гарматної Бриґади СС була така: командир бриґади — полк. Роман Дашкевич, помічник командира до квітня 1919 р. — сот. Дмитро Бурко, адьютантом був хор. Середа, начальник бриґадної канцелярії — урядовець Погора, начальник постачання — сот. Івашенків, якому підлягала каса, магазини, командантом обозу був хор. Олеськів.
У лютому 1919 р. Гарматна Бриґада СС мала 52 легкі гармати, 8 гавбичних 48-лін., 4 кінно-гірських гармат, 2 тяжкі 6-дюймові гавбиці і 4 далекострільні 42-лін. гармати. Разом було 70 гармат, з повною обслугою, усі були боєздатні Гармати ці обслуговували біля 90 старшин, 500 підстаршин і 4000 рядовиків, разом біля 4600 людей і біля 2000 коней.
Поділ бриґади на полки переведено, але минуло ще досить часу, заки командири полків зібрали батерії і зорганізували команди полків. Командири полків командували ще батеріями і то на фронті і не завжди швидко могли передати команду батеріями. А все ж таки протягом лютого командири полків уже командували призначеними їм полками. Від цього часу батерії кожного полку трималися разом і разом воювали. По змозі не вилучувано поодиноких батерій з полків.
Безпорядки в Україні
— так писав поет, сучасник тих подій.
Так ішла революція в Україні і в листопаді 1918 р. проти гет. Скоропадського та німців і так майже кожна революція відбувається.
З початком листопада 1918 р. на півдні України, де стояли австрійські війська почалися розрухи. Австрія програла війну. На території Австрії потворилися національні держави. 1-го листопада 1918 р. українці проголосили на західніх землях України свою самостійність. У Галичині і на Волині почалася українсько-польська війна. Чехи організували Чехо-Словаць-ку державу, серби, хорвати і словінці проголосили Югослов’янську державу, поляки проголосили на польських територіях Галичини, Конґресівки і Познанщини самостійну Польщу, мадяри відлучилися від Австрії і стали самостійними, румуни в Семигороді і в південній Буковині прилучилися до Румунії, що забрала і північну, українську Буковину. Серед таких обставин не могла існувати австрійська армія в Україні, яка складалася з усіх тих народів. Австрійська армія в Україні розвалилася нагло, відразу. Старшини і рядовики кожної народности організували свої національні відділи і старалися якнайшвидше, виїхати з України додому, до своєї національної держави. При такому положенні на Україні почалися бійки поміж відділами поодиноких народів колишньої австрійської армії.