Бої на Лівобережжі і під Києвом
Серед таких невідрадних обставин у запіллі довелося українській армії зводити бої на Лівобережжі.
Під час війни запілля тісно зв’язане з фронтом. Якщо у запіллі є непорядки, то військо на фронті не витримує тиску ворога, і навпаки, якщо військо на фронті не витримує тиску ворога, відступає, то в запіллі, або й у цілій державі починається безладдя, заворушення, чи революція. Так воно є, і тому ворог старається викликати у запіллі замішання, безпорядки, революцію, висилає літаки з бомбами. Треба дуже виробленого народу, щоб зрозумів, що вітчизна є в небезпеці і треба робити все, щоб ворога, мимо невдач таки розбити. Український народ до таких вироблених не належав.
„Совєти” старалися робити замішання у запіллі української армії, висилаючи агітаторів, які організували повстання, саботажі, агітували проти Директорії. Відносини у запіллі впливали на те, що фронт не витримував, хитався, українська армія, щоправда з боями, але відступала під ударами совєтських військ. Українські війська на фронті тратили віру в перемогу.
У бою під Мотовилівкою авангард СС, одна сотня піхоти, чотири кулемети і одна гармата стримували ворога, який удесятеро був численніший і сильніший, але тоді у Стрільців була віра, було переконання, що вони переможуть. Тепер цієї віри не було, а навпаки, усіх огорнула чорна зневіра, апатія, а січневі морози робили своє. Військо без віри у перемогу, без віри у свою перевагу над ворогом — і без бою вже переможене. Так воно є завжди, так воно було й тоді.
Найсильніші совєтські наступи ішли з півночі, з Москви. Червоні зайняли Чернігів, Бахмач і посувалися на Київ.
Командування українською армією висилало на фронт одну військову частину за другою. 27 січня 1919 р. вийшов на фронт найкращий 1-ший піший полк С.С. під командою пол. Івана Рогульського, який обняв команду над усіма військами цього відтинку фронту. Вирушив і 4-ий піший полк, виїхало сім батерій СС. По великих боях на північ від Броварів українські війська відступили. І далі не вдалося стримати наступів совєтського війська. На фронті запанувала дезорганізація. Не можна було привернути боєздатности частин. Все це були наслідки переваги ворога і непорядків у запіллі.
Совєти встигли вже зорганізувати велику армію, воювали зброєю, а крім цього агітацією, пропагандою. Большевики звичайно розстрілювали полонених, а передусім старшин. У наступі на Україну в зимі 1919 р. пустили частину полонених додому з посвідками „по демобілізації армії Директорії відпускається такого і такого додому.” Цих звільнених відправили назад на лінію українського фронту. Багато таких полонених, навіть старшин, появилося з такими посвідками на фронті і в Києві. Цим способом Совєти робили пропаганду, щоб українські вояки ішли в совєтський полон, бо їх пустять додому. Інших полонених не відпускали додому, а судили і стріляли. Совєти уміли деморалізувати супротивні війська, бо війну вони провадили уміло пропагандою і зброєю.
Українські війська відступали. Коло Броварів на Лівобережжі, уже недалеко Києва ішли завзяті бої який тиждень. Часто батерії своїм вогнем і то з прямого прицілу крили відступ піхоти. Серед цієї метушні і тяжких боїв розсипалася 4-та батерія СС хор. Пилькевича. Змобілізовані гармаші рядовики цієї батерії розбіглися. Батерія могла пропасти, але в батерії був старший десятник Дмитрах зі Щиреччини коло Львова, один з перших 12 гармашів. Він не дав батерії пропасти. Кільканадцятьох гармашів галичан, які залишилися при батерії, посадив на гарматні коні і з усім батерійним майном приїхав до Києва. Батерію навантажено на потяг і відвезено на станцію Голендри біля Козятина на переформування. Батерію хутко доповнено гармашами і вона стала знову боєздатна.
При відступі з Чернігова старшини-гармаші з Чернігова зорганізували одну легку батерію, яка мала три гармати. У цій батерії було біля 30 старшин, а тільки частина рядовиків. Старшини були їздовими. Старий, ще з царських часів, полковник Михайлів поводив передніми гарматними кіньми. Батерія брала участь у боях від Чернігова до Києва. Штаб Дієвої Армії приділив батерію у розпорядження гарматної Бриґади СС. Батерію залізницею відіслано також на станцію Голендри. Ця батерія була небоєздатна і треба було її зліквідувати, але тих біля 30 старшин були для Гарматної Бриґади СС великою цінністю. Цих старшин пізніше розподілено по батеріях СС, відповідно до їх військових ступенів. Деякі були призначені командирами батерій СС, а полк. Михайлів був призначений командиром 5-го гарматного полку.