Поза полками лишилася і 12-та батерія СС під командою сот. Білодуба. Ту батерію вислано у березні 1919 р. на фронт до Чорноморців, бо вона мала свій початок у Чорноморців. Ця батерія воювала до липня 1919 р. поза Корпусом СС.
Командир 4-го гарматного полку СС сот. Інків зорганізував був при своєму полку кінну розвідку під командою сот. Пастушенка. Цю кінну розвідку доповнено до 40 вершників, додано два кулемети і дві гармати Гочкіса проти панцерних потягів. Стрільна цих гармат пробивали сталеві панцери. Ця кінна розвідка, у силі 40 шабель, двох гарматок і двох кулеметів, була окремою частиною і підлягала безпосередньо командирові бриґади.
У квітні 1919 р. Гарматна Бриґада СС мала 13 легких, 3-дюймових батерій по 4 гармати, разом 52 бойові гармати, дві гавбичні 48-лін. батерії, по 4 гавбиць, три далекострільні 42-лін. батерії, разом 7 бойових гармат, одну тяжку 6-дюймову батерію, яка мала 3 гавбиці, одну кінногірську батерію з 4-ма гарматами. У квітні було 20 батерій з бойовим станом 74 гармати різного роду. До цього приходила одна гармата проти літаків, яка була під Львовом і дві гармати Гочкіса проти панцерних потягів та авт. Так, що Гарматна Бриґада мала у квітні 1919 р. 77 різних гармат. Усі гармати були з повною обслугою, кіньми і були боєздатні. При кожній батерії було 1–3 кулемети, обслуговувані гармашами, а кінна розвідка мала два кулемети. Разом Гарматна Бриґада мала, крім кулеметів і гармат, 40 вершників з бойовим станом 40 шабель. Харчовий стан Гарматної Бриґади був 120 старшин, 480 підстаршин 3250 рядовиків-гармашів. Коней було 2050. У порівнянні зі станом у лютому 1919 р. у Гарматній Бриґаді СС число гармат зросло із 70 на 77. Зросло число старшин з 90 на 120, бо в березні піднесено багато підстаршин до ступеня старшини. Хорунжими стали давні рядовики — Олеськів, Стахів, Стельмах, Дмитрах і багато інших. Число рядовиків-гармашів зменшилося з 4000 на 3250, бо багато вибуло з батерії з причини втрат у боях, убитими і раненими, з причини хворіб, як теж чимало гармашів відійшло. Це зменшене число рядовиків-гармашів зовсім не вплинуло на боєздатність 77 гармат, 34 кулемети. Коней стало більше на 50, бо в Чорному Острові інтендантство Дієвої Армії вислало комісію до Чорного Острова, яка таки на ярмарку закупила коні і передала Гарматній Бриґаді СС.
Крім поданого стану Гарматної Бриґади СС, гармаші бриґади обслуговували гармати у панцерних потягах. Командиром панцерника „Січовий Стрілець” був поручник Гарматної Бриґади СС О. Будкевич, а обслуга гармати лишилася та сама, яка була під час облоги Києва у грудні 1918 р. Командиром панцерника „Дорошенко” був гармаш, коростшпівський семінарист, хор. Іван Коцюруба.
У цьому часі Армія УНР мала 120 гармат, а Галицька Армія мала 160 гармат, тож 77 стрілецьких гармат, це було більше як половина артилерії УНР і більніе ніж четверта частина артилерії обох армій придніпрянської і галицької разом.
Гармаші, як старшини так і рядовики, які служили у Гарматій Бриґаді СС були з цілої України від Тиси до Кавказу. Велика більшість старшин і рядовиків була з Придніпрянщини. Багато зі старшин були мистцями в артилерійському ділі, це були кадрові старшини з кількалітньою практикою на фронтах першої світової війни. Були й такі старшини, які слабо говорили по-українськи.