(На просьбу Автора написав п. майор Вол. Зарицький історію 3-ої легкої батерії 4-го гарм., полку, яку в цьому місці подаємо. Ред.).
Володомир Антонович Зарицький
Майор артилерії
В. А. Зарицький: Історія 3-ої Легкої Батерії 4-го гарматного полку першої Гарматної Бриґади Січових Стрільців
В початках місяця грудня 1918 року, я обняв 3-тю легку батерію. По укомплетуванні батерії людьми і кіньми до повного стану шатового, її в другій половині місяця січня 1919 року вислано на фронт з експедиційним відділом, у складі: пішого полку Січових Стрільців, моєї батерії і кінного дивізійону сотника Бориса, відділ під командою сотника Думина — для здавлення повстання отамана Зеленого проти уряду Української Директорії в районі міста Трипілля.
В часі виїзду 3-ої батерії з Києва на фронт, гарматну бриґаду поділено для вигідного керування на 6 полків три-батерійного складу. (Чому три батерії названо полком а не дивізіоном, я не знаю. Хіба було в пляні в майбутнім часі розвинути три батерії в три дивізіони.) 3-тя легка батерія під моєю командою, 3-тя гавбична батерія — командир сотник Кавальджі (азербайджанець), 8-ма легка батерія — командир Альошін, росіянин. В цій батерії був поручник Гловінський, на еміграції — науковець і член УНРади.
Ці три батерії увійшли в склад 4-го гарматного полку під командою сотника Інкова (симпатичного татарина). Молодші старшини в батеріях були українці. Мушу ствердити, що обов’язки свої чужинці в 4-ім гарматнім полку виконували чесно в бойових акціях з большевиками, але коли почалась війна України з Добровольчою Армією Денікіна, сотник Інків, сотник Кавальджі, сотник Альошін, поручник Смоляр, технік гарматний поручник Петрів просили полковника Удовиченка звільнити їх від функцій в лінії. Вони, як гості полку, відступили з полком до міста Проскурова, в акціях бойових участи не брали. В Проскурові сотник Інків помер на тиф. Керуючи своєю батерією, я рівночасно виконував обов’язки Інкова, командира 4-го гарматного полку.
Повернення 3-ої батерії з Трипілля до Києва
В другій половині місяця січня батерія повернула з Трипілля до Києва з великими трофеями. Зі сходу наближалась до Києва совєтська армія. 22-го січня, в день проголошення Універсалу Соборности України на Софійській площі, 3-тю батерію вислано за ріку Дніпро на фронт у район Дарниці. Під кінець місяця січня частини Української Армії, обороняючи Київ, відійшли на правий бік Дніпра. 4 лютого 1919 року з боєм Київ залишено.
Від дня залишення Києва 3-тя легка батерія підпомагала 3-тій полк піхоти Січових Стрільців під командою сотника Чмоли і кінний дивізіон сотника Бориса, в боях за станцію Волинський Пост і за станцію Боярка, в боях за місто Васильків, за станцію Триліси, станцію Кожанку, станцію Фастів і Козятин.
Після залишення Києва, 3-тя батерія, на шляху свого відступу, в безпереривних боях, понесла великі втрати в людях і конях. Тому командування бриґади перевезло залізницею батерію для доповнення з району Вінницці в район Чорного Острова, де були інші дві батерії 4-го полку.
По кілька-тижневім відпочинку, в другій половині березня, батерія виїхала залізницею з Чорного Острова на фронт, у склад Проскурівської групи під командою полковника Івана Омеляновича-Павленка.
На станції Проскурів Головний Отаман Симон Петлюра з полковником Іваном Омеляновичем-Пав-ленком — оглянули батерію на площі перед двірцем (Ставка Головного Отамана була на станції Проскурів у вагоні).
Головний Отаман виголосив до гармашів коротку промову і побажав батерії успіху на фронті. Промова Головного Отамана дуже підбадьорила старшин і рядовиків батерії. Промову отамана репортери занотували і пізніше адьютант Головного Отамана, здається сотник Крушинський, при зустрічі зі мною дав її мені на письмі. Зміст промови був такий: