На позиції, вздовж Збруча, боїв великих не було. Большевики Збруча не форсували. Час використано для упорядкування батерій і реорганізації частин піхоти. 29 травня Гол. Отаман Петлюра і командант відтинку фронту Чортків отаман Оробко переїздили через с. Іванківці і перевели на майдані перегляд 4-го гар. полку.
Контр-наступ Української Наддніпрянської Армії на схід від Збруча
Четвертий гарматний полк приділено до новозформованої 3-ої стрілецької дивізії. Стан бойовий полку був: дві батерії легких, одна гавбична (12 гармат — 24 набійних скринь). Обсада в людях: около 20-ти старшин гармашів, досвідчених у боях в першій світовій війні, 400–450 підстаршин і стрільців і коло 400 коней.
Третя дивізія 1-го червня 1919-го року зфорсувала ріку Збруч на відтинку села Окопи до села Бордяківці і 3-го червня зайняла Кам’янець Подільський.
По дорозі маршу і боїв за місцевості: Кам’янець, Дунаївці, Нова Ушиця, Копайгород, Мурафа, Шаргород, Могилів Подільський, Ямпіль, Лучинець, Джурин, Томашпіль, Комаргород і станція Вапнярка, 4-ий гарматний полк успішно підпомагав піхоту в усіх її бойових завданнях. Большевики, відступаючи, боронили кожного міста, кожного села.
Бої за здобуття станції Вапнярка
На шляху свого побідного маршу 3-тя дивізія натрапила на фанатичний опір ворога в обороні станції Вапнярка, важного залізничого вузла на лінії Одеса-Жмеринка. Три тижні тривали бої з перемінним успіхом і 21-го липня Вапнярку здобуто.
Бої за удержання станції Вапнярка
Одеська група совєтської армії: 45-та і 47-ма дивізії і багато окремих малих частин, що хотіли прорватись на станцію Жмеринка, по кілька разів на день штурмували позиції, але відірвати бастіону Вапнярки не могли. На південний захід від Вапнярки, в бою за село Пісчанку, ворожа кіннота під командою Котовського, прорвалась була на зади і заатакувала позиції 3-ої легкої батерії, батерія сама відбила атаку кінноти і тим запобігла окружению 9-го полку.
Січові Стрільці-гармаші на протязі кількох тижнів оборони Вапнярки, не раз справляли ворожій піхоті „Благовіщення”, підпускаючи її на близьку віддаль і гураґанним гарматним. вогнем нищили лави ворога, що ішов до штурму на нашу піхоту.
Одеська група совєтської армії була розбита і тільки мала частина її відступила на Вознесенськ. Переслідуючи ворога, 3-тя дивізія дійшла на півдні до станції Кодима, на схід від станції Вапнярка — до міст Бершадь і Теплик.
Після вапнярських боїв піші частини дивізії і гармаші заживали заслуженого відпочинку. Я два тижні лікувався в шпиталі в Томашполі від контузії і перевтомлення, 3-ій дивізії за вапнярську операцію дано назву „Залізної”. До бойової слави 3-ої дивізії безперечно не мало причинилася артилерія, більшість сил якої творив 4-ий гарматний полк 1-ої гарматної бриґади Січових Стрільців під командою полковника Романа Дашкевича.
Ситуація на фронтах Української Армії з початком місяця вересня
30-го серпня 1919-го року кілька дивізій наддніпрянської і галицької армії спільно здобули Київ. Большевики, наш ворог ч. 1. групували свої сили на північ від Києва на лінії Коростеня. Вапнярська група Української Армії приготовлялась до походу на Одесу.
Зі сходу до ріки Бог наближалась Добрармія Денікіна. Хотілось вірити, що до зудару між Українською Армією і Добрармією не прийде, що спільними силами попровадимо боротьбу проти большевиків.
Війна України з Добрармією Денікіна — ворогом України ч. 2
Не так сталося — як бажалося. Надії наші не здійснилися. В початках місяця жовтня почались зачіпні акції Добрармії в районі станції Христинівка. На правім крилі відтинку фронту 3-ої дивізії, 8-ий Чорноморський полк під командою полковника Крата повів наступ на позиції Добрармії коло села Біланівка в районі Бершаді, розбив і взяв у полон 50-ий Білостоцький полк ворожої піхоти (були це мобілізовані мешканці Херсонщини). Рівнож у районі Бершаді, в тому часі, піший курінь 9-го полку під командою полк. Б. Чміля заатакував ворожу батерію і здобув її. Атака на батерію була виконана після змушення її до замовчання гураґанним вогнем 3-ої легкої батерії СС.
Бойові успіхи в районі Бершаді були доброю прогнозою до наступних боїв.
За пару днів ворожа кіннота зреванжувалась, зненацька напала на колону 9-го полку 3-ої залізної дивізії в селі Клевань, який пів години перед нападом увійшов в те село. Село Клевань положене в дуже глибокій балці, навколо від сходу ліси. 3-тя батерія Січових Стрільців посувалась у колоні полку за табором 1-ої лінії (тачанки, амуніція, кухні) і була на віддаль кілометр-дза від села. Нагло в селі почалась стрілянина. Одна чота (дві гармати) скоро з’їхала з дороги і стала на позицію, але не мала цілі до стріляння, треба було довідатись, що в селі сталося. За хвилин 10 виїхала з села сотня ворожої кінноти і в Галопі пустилась у напрямі батерії, Збоку батерії, з лісу дві тачанки батерії відкрили по кінноті вогонь з кулеметів. Батерія не стріляла, чекала, щоб кіннота під’їхала ближче, але то вже був ворог трохи грамотний, повернув назад коні і скрився в селі. Незабаром прийшли до батерії кілька старшин з полку, що втікли з села і оповіли, що багато вояків кіннота порубала, решту забрала в полон. Командир полку, полковник Євтушенко, застрілився. Відступила батерія з табором 9-го полку до станції Ярошенка, де була резерва ІІ-ої галицької пішої бриґади. Фортуна на війні є зрадлива… Колона 9-го полку маршувала без розвідки в терені (моя заввага).