— І хто ж прибув цього разу? — питає король голосом оперного тенора.
— Артур — онук Арчибальда! — як відмінник біля дошки, рапортує Барахлюш.
Відповідь викликала серед глядачів бурю емоцій. Арчибальда тут пам'ятають. Але король від цього не в захваті.
— І… що ж потрібно цьому… Артурові? — похмуро запитує він.
— Артур хоче виступити на раді. Він каже, що на нас чигає величезна небезпека, нещастя, і тільки він може порятувати.
Збудження мініпутів ось-ось перейде або в паніку, або в заколот.
Відштовхнувши брата, Селенія підбігає до короля.
— Наше велике нещастя називається Жахливим У і нам не потрібен жоден Артур! Це я, Селенія, принцеса мініпутів, повинна виконати свій обов'язок і захистити наш народ!
Селенія, не чекаючи королівської згоди, підбігає до каменя і хапає меч за руків'я. Її делікатна рука намагається витягти зброю з кам'яного полону.
Але… меч навіть не ворухнувся. Тоді вона береться за руків'я обома руками і тягне його до себе. Результат той же. Меч лишається в камені.
Селенія аж гарчить від злості, впирається в камінь ногами, тяжко дихає… Та все марно. Глядачі знічені. Король розгублений — він намагається приховати своє розчарування.
Задихавшись, принцеса зупиняється, щоб перевести подих.
— А я ж казав, що ти занадто горда! — піддражнює сестру Барах л юш.
— Ну ти й!.. — Селенія кидається на брата з явними намірами задушити нахабу.
— Селеніє! — докірливо вигукує батько. Принцеса зупиняється.
— Доню моя, мені дуже шкода, — із співчуттям каже король. — Ми всі знаємо, як ти любиш наш народ. Але… Твоє серце переповнене ненависті й жадоби помсти.
— Ні, батьку! — мало не плаче Селенія. — Це… це Барахлюш мене розізлив! Як тільки заспокоюся, витягну меча із каменя.
Король скептично дивиться на доньку. Як їй довести, що вона засліплена люттю? Що в її грудях клекоче ненависть? Що поки вона їх не позбудеться, меч не піде їй в руки?
— Що б ти вчинила, якби зараз перед тобою опинився Жахливий У? — несподівано запитує король.
— Ну… я б… повелася з ним так, як він того заслуговує, — упевнено відповіла принцеса, намагаючись погамувати в собі злість.
— А чого він, по-твоєму, заслуговує? — допитується король, випробовуючи доньку на міцність.
— Я б… я б задушила цього негідника своїми руками! За всі його злочини, за ті нещастя, що він завдав нам, а також за…
І раптом Селенія усвідомлює, що король, її батько, заманив її в пастку — і вона в неї потрапила.
— Мені душе шкода, моя доню, але тобі ще зарано братися за цей меч. Бо він тільки тому передасть свою силу, хто буде справедливим до ворога, а не жадатиме помсти, — патетично проголошує король.
— І що ж ти пропонуєш? Нехай цей паскудний виродок убиває нас, захоплює наші землі, грабує житла, а ми мовчки сидітимемо? Сидітимемо, склавши руки? — із запалом вигукує принцеса, прагнучи залучити глядачів на свій бік.
Амфітеатр схвально гуде. Селенія каже правду.
— І хто ж тоді, на твою думку, нас порятує? — гучно лунає її голос.
— Артур! — упевнено відповідає Бара-хлюш. — Він — наша остання надія!
Селенія зумисне безпорадно піднімає очі до неба. Король мовчить і розмірковує. Натовп мовчить, вичікуючи.
Радники пошепки обмінюються думками. А потім ствердно кивають головами королю, сподіваючись, що їхнє рішення його задовольнить.
Вони не помилилися.
— Зважаючи на те… І в пам'ять про Арчибальда… рада вислухає юнака на ім'я Артур.
Барахлюш радісно вигукує, а його сестра ображено надуває губи.
Натовп на трибунах хвилюється, бо звичний хід церемонії порушено.
— Миро! — кличе король свого головного радника. — Готуйте зв'язок!
Кріт уже напоготові. Скочивши з помосту, він підтюпцем прямує до центру керування і сідає перед дугоподібною стійкою з багатьма руків'ями, великими й маленькими, на кожному з яких написаний свій номер.
Швидко зробивши за допомогою лічильних кісточок потрібні обчислення, Миро обертає руків'я під номером двадцять один. Із стіни виїздить величезне дзеркало в рамі із коріння рослин: воно дуже нагадує дзеркальце заднього огляду в автомобілі. За ним висувається ще одне дзеркало, в якому відбивається перше. Із стелі з'являється третє дзеркало — на нього падають промені світла, відбиті двома першими дзеркалами…
Миро одне за одним обертає інші руків'я і звідусіль висуваються дзеркала, за допомогою яких зображення, одержане на лінзу опущеної в яму підзорної труби, передаватиметься на міський майдан. У цій мудрій системі задіяно з півсотні дзеркал.