Помітивши, що його наздоганяє ягода смородини, осмат пригинається і уникає удару. Раптом комар підстрибує — і вершник мало не вилітає із сідла. Подивований осмат намагається зрозуміти, що сталося, і бачить Артура. Хлопчик учепився у м'яке пузце комара і хоче на ньому втриматися.
Палиця, яку він не випускає з рук, заважає. Він уже й викинув би її, та помічає лютий погляд осмата. Палиця — єдина зброя хлопчика.
Криво посміхнувшись, осмат дістає величезного сталевого меча, стає на ноги і, балансуючи на спині комара, наближається до Артура, щоб розрубати його навпіл.
Хлопчик також намагається встати, але це не так просто, особливо якщо ти ніколи не займався серфінгом: маневри комара в повітрі нагадують перевертання морського котика у хвилях.
Воїн піднімає свою клешню і з усієї сили замахується мечем. В останній момент Артур пригинається. Ниткоподібна лапа осмата, яку тягне за собою клешня з мечем, по інерції обвивається навколо шиї ворога. Ос-мат хрипить, втрачає рівновагу і падає вниз. Як радіє хлопчик! Але йому доведеться керувати летючим конем…
Зісковзнувши на місце вершника, Артур починає себе заспокоювати: йому не можна впадати у відчай.
— Спокійно! Керувати цим чудовиськом не складніше, ніж бабусиним «шевроле», — переконує він своє перелякане «я», хоча мало вірить словам. — Щоб летіти ліворуч…, треба смикнути за лівий повід!
Артур так і робить, але комар перевертається і летить пузом догори. Хлопчика викинуло із сідла. Він ледве встигає ухопитися за палицю, що заплуталася в поводах.
Комар мчить над містом, як літак-винищувач.
— Тікай, Барахлюше! — кричить Артур. Він ледве не збиває принца ногами. Бара-хлюш падає на землю, а хлопчик уже знову набирає висоту. Він озирається і бачить, що за ним полює ще один грізний осмат.
Миро спостерігає за повітряними пригодами Артура. Зараз він намагається не втратити з поля зору хлопчика і переслідувача.
Артурові так і не вдається повернутися в сідло — він висить на поводах. Осмат летить за ним і вже готовий рубонути його мечем.
Миро обраховує траєкторію польоту обох комарів і, пропустивши Артура вперед, приводить у дію дзеркало, яке вискакує зі стіни просто перед носом нападника. Від несподіванки осмат та його крилатий кінь гальмують, бачать себе у дзеркалі і з переляку падають униз.
Осмати жахливо потворні, тому їм заборонено дивитися на себе у дзеркало, бо вони можуть померти від переляку.
Осмат, що літає найвище, бачить, що сталося з його товаришем, і кидається вниз.
— Не підлітайте близько до стін! — кричить він. — У стіни вмонтовано пастки…
Але він не встигає закінчити фразу. Миро різко викидає дзеркало зі стелі й осмат врізається в нього, вилітає із сідла і стрімголов падає вниз. А комар летить далі без вершника.
Захеканий Барахлюш нарешті добіг зі своєю кліткою до тунелю, що веде в перехідну залу.
Відпочивши, він витягає свисток і з усієї сили дме в нього. В іншому кінці міста його приятель чує сигнал і відчиняє свою клітку. Самець моль-моль випурхнув на волю і гайнув на пошуки самки.
Крихітне звірятко розгублено перекидається в повітрі. Нарешті він учув нюхом, де його половинка, і стрілою мчить до неї.
Біла грудочка летить над містом. Вона стрімко мчить під носом у комара, і той умить змінює напрямок. Вершник уже не може йому наказувати.
— Ти що — збожеволів, осел летючий?! — сварить осмат коня, який перестав йому підкорятися. І нічого дивного: комарі полюбляють ласувати моль-молями. Як тільки побачать живі ласощі, ніяка сила їх не зупинить. Осмат може смикати за поводи, але шлунок комариний вимагає свого.
— Ще не час обідати, шестиногий ідіоте! — не вгаває осмат.
Та комар не зважає на образи. Зараз він зосереджений тільки на білій смакоті, яка аж проситься йому в пащу. А моль-моль летить прямо в тунель, завузький для такої великої комахи, як комар.
— О ні-і-і! — перелякано волає осмат: він пізно зрозумів, що вскочив у халепу.
Моль-моль пірнає в тунель, де на нього чекає подруга, а комар разом із вершником застряє у вузькому проході і не може зрушити ні вперед, ні назад.
Барах л юш відчиняє клітку. Самець опиняється біля своєї самки, яка кидається в його обійми. Щоправда, своїми маленькими сильними крилятами вони й блохи не обнімуть, але ж так заведено казати…
— Чудово спрацювали, голуб'ята! — хвалить їх задоволений Барахлюш і з кліткою в руках біжить до другого виходу з тунелю.
Артур усе ще метляється в повітрі, і за ним знову женеться вже інший осмат, лякаючи грізним мечем. Осмат наближається, його меч свистить біля Артура. Хлопчик уже передчуває трагічну розв'язку… Удар — Артур підтягує ноги. А меч заплутується в поводах.