Принцеса мовчки пішла на розправу. Втім, вона не мала вибору — розлючені мурахи оточили її щільним кільцем. Доки Селенія в мурашиній юрбі йшла до суду, вона весь час затикала вуха. Після перебування в гостях у Децибели у неї загострився слух, і балаканина п'ятьох сот тисяч мурахів, які обговорювали невідомий їй пріоритет, буквально роздирала барабанні перетинки. Добре, що до мурашника йшли недовго.
Мурашник вразив Селенію неймовірно. Він був у тисячу разів більший за мініпутську столицю. Справжній мегаполіс! Населення його перевищувало два мільйони індивідів, які вічно метушилися. Озираючись на всі боки, Селенія питала себе, як це мурахам вдається стільки разів на день перетинатися на дорогах, уникаючи аварій. Мимохіть висловила здивування вголос і почула безапеляційну відповідь начальника колони:
— Тому що ми поважаємо пріоритети!
Одними із швидкісних сходів вони піднялися вгору, до входу у велику залу, і, не звертаючи, пішли просто в центральне бюро. Там їх попросили зачекати. Селенія скористалася кількома хвилинами, щоб помилуватися містом з висоти пташиного польоту. Земля внизу чорніла мурахами. Здавалося, що біля підніжжя мурашника розстелено величезний живий килим, на поверхні якого весь час змінюється орнамент. Або розлили воду, і тепер вітер хвилює поверхню, яка зблискує тисячами граней. Мурашиний рух був таким інтенсивним, що роздивитися, де прокладено дороги, було просто неможливо. І все ж таки та дрібнота добре знала, куди йти і що робити. Мурашина дисципліна вразила Селенію…
Поставши перед королем, вона схилилася в шанобливому поклоні. Коли його величності доповіли суть справи, він важко зітхнув. Певно, йому набридло слухати скарги з такого незначного приводу. До нього повсякчас ішли вирішувати питання, одне простіше за інше. Справжня проблема була одна — і вона закорінена у велике зведення правил.
Стародавні мурахи вирізьбили на камені правила гармонійного співіснування і всім наказали не відступати від них ні на йоту. Життя підтвердило необхідність дотримання цих правил — без них не зорганізувати життя сотні мініпутів і десяти мільйонів мурахів. Всі правила опиралися на справедливість і суворість. Індивідуалізм, звісно, затаврували, і будь-яка форма індивідуальної творчості посилено заборонялася. Селенія була впевнена, що не прожила б у такій громаді й десяти хвилин. Тому вона жахнулася, коли почула вирок: десять днів суспільно корисної праці. Рішення королівського суду оскарженню не підлягає! Селенія протестувала. Як вони посміли засудити принцесу, не дозволивши їй виправдатися? Та мурашині закони не передбачали ніяких дебатів, особливо в суді.
Перші дні принцеса нічого не їла, а коли її питали, в чому річ, то відповідала, що не хоче. Та одного вечора в її шлунку забурчало, ніби там поселився ошалілий гамуль, і їй довелося покласти свою корону в кишеню. Вона швидко навчилася їсти разом з усіма шість разів на день. З часом навіть погодилася з деякими мурашиними правилами, які, коли застосовувати їх доцільно, нікому не шкодили. Не було ніяких привілеїв і не було винятків. Усі виконували одну й ту саму роботу, і кожен їв од пуза. Коли закінчився термін покарання і Селенію знову привели до короля, вона вже не задирала догори підборіддя, а смиренно подякувала йому за здобутий досвід.
— Ти станеш доброю королевою! — відповів їй монарх.
А мурахи з його оточення вмить поскаржилися: в зведенні законів записано, що хвалити можна або всіх, або нікого.
Король дуже розгнівався — звісно, за мурашиними уявленнями.
— Як ви мені допекли! — загорлав він щосили, і його децибели притисли до землі всі десять мільйонів мурахів, що збилися у величезну чорну юрму, яку можна порівняти лише з чорною космічною дірою.
Скориставшись кількома секундами тиші, король зітхнув на повні груди. Повітря подіяло цілюще — і монарх заспокоївся.
— Чудово! Працюйте далі! — гукнув він, запускаючи механізм у дію.
Мурашиний килим зарухався, і ніхто вже не мав бажання сперечатися з королем. Проте гнівний настрій короля зафіксували у великому повідомленні про порушення, яке укладають фахово навчені мурахи кілька століть поспіль. Та ніхто з них так і не зміг пояснити, яким чином розлючений король зумів усьому дати раду, оминувши всі правила. Тільки люди знають, що пояснювати нічого. Начальник репетує, випускає пару й заспокоюється. І все повертається на круги своя… Погодьтеся, що грюкнути кулаком по столу інколи дуже корисно…