— Два метри, два міліметри! Хіба про те мова? — достойно відповіла принцеса. — Хоробрість воїна вимірюється не міліметрами!
— А чим вимірюється дурість? Кількістю подяк, написаних на твоєму надмогильному камені? — відбився Артур, сердитий на своє безсилля. — Цілих два метри! Селеніє! Ти просто не уявляєш, яка це величина! Попри всю твою силу, твій меч видасться йому зубочисткою! Особливо коли він схопить його скрюченими кігтями!
— Якщо ти, мій юний Артуре, гадаєш, що маленький зріст зупинить мене, ти помиляєшся! Я справжня принцеса і захищатиму своє королівство до останньої краплі крові! — відповіла Селенія, охоплена благородним поривом.
— Прибережи свій запал для Великої ради! — як завжди, Барахлюш не втратив можливості вщипнути сестру.
Селенія зміряла його поглядом, потім замислилася, ніби намагалася щось пригадати.
— Ну ж бо, нагадай мені, Барахлюшику, чи давно я тебе збиралася придушити?
Зіскочивши з лавки, Артур енергійно замахав руками:
— Досить! Брейк! Від того, що ми передушимо одне одного, рішення не знайдеться!
— Он воно що! Ну, тоді подумай над своїм планом, месьє Всезнайко! — понервовано вигукнула Селенія; їй дедалі важче було стримувати хвилювання.
Артур підійшов до принцеси і, поклавши їй на плечі руки, примусив сісти.
— Щоб продумати план, треба поміркувати спокійно. Спершу подумати, а потім діяти! — переконано сказав Артур.
І він став посилено терти скроні — ніби хотів прискорити роботу мозку.
— Підсумуємо: У — величезний, ми — маленькі. Очко на його користь. Але він потрапив у світ для себе незнайомий, а я цей світ знаю. І це очко на нашу користь.
— А знаючи У, можна передбачити, що він швиденько збере своє військо і завоює твою країну! — додала Селенія.
Та й Барахлюш не лишився позаду:
— Йому потрібно було менше селенелії, щоб підкорити всі Сім континентів, а на той час зріст його сягав трьох міліметрів!
— Звісно, ми це беремо до уваги і зараховуємо ще одно очко на його користь, — вів далі Артур, зосереджено дивлячись собі під ноги. — Отже, нам слід якомога швидше збільшитися, щоб зупинити Жахливого У.
— Блискуче! Просто неймовірно! Головне, правильно передати ситуацію! — вигукнула Селенія, розвівши руки і звівши очі до неба. — І як же ти збираєшся збільшуватися? Увіллєш у себе сто порцій селенельної юшки, щоб вирости на один міліметр?
Артурові відомо, що від юшки діти ростуть, а від селенельної й поготів — удвічі швидше, одначе це не вихід. Розв'язок задачі десь поряд. Усе ще зосереджено дивлячись у землю, Артур посилено вишукує в пам'яті відповідь… Як на лихо, в його голові такий само безлад, як і в його кімнаті, і він ніяк не може віднайти те, що шукає. До речі, не лише хлопчик не любить прибирати свою кімнату…
Якщо чесно, то в Арчибальдовому кабінеті ще більший розгардіяш. І якщо б дідусь мав у своїй пам'яті таку мішанину, яка є в його кабінеті, то не згадав би і власного імені. Лишень на книжкових полицях у нього ідеальний порядок — там рівненькими рядами вишикувалися книжки.
— Книжки! — зненацька вигукнув Артур.
Барахлюш підскочив і з переляку кинувся на шию сестрі.
— Які книжки? — вивільняючись від несподіваних братових обіймів, спитала принцеса.
— Книжки мого дідуся Арчибальда!
— Ти гадаєш, у них пишуть про збільшувальний засіб? — скептично затягнув Барахлюш.
— Та ні! Засіб сховано між книжками! — радісно повідомив Артур.
Нарешті він знайшов те, що так довго шукав у своїй пам'яті… І справді, саме напередодні переходу хлопчик сидів за дідусевим письмовим столом. Ніч була місячна, і він з нетерпінням очікував на промінь, щоб проникнути у світ своєї коханої принцеси. Щоб полегшити очікування, він уже вкотре гортав одну із Арчибальдових книжок. А по правді, розгортав її на п'ятдесят сьомій сторінці, де містився портрет Селенії.
Артур міг годинами розглядати цей малюнок, обводити пальцями його контури. Та опівночі він поставив книжку на полицю і помітив маленьку пляшечку, сховану за книжками.
Картинка на етикетці не давала сумніватися в тому, що то за рідину налито в пляшечку…
— А ти впевнений, що та настоянка допоможе тобі збільшитися в зрості? А що як ти її ковтнеш — і зменшишся? — тривожно спитала Селенія.
— Ліпше спершу перевірити, а вже потім пити, — філософськи зауважив Барах л юш. — Бо я серед вас і так найменший, і мені б не хотілося зробитися ще нижчим!
— Мені здається, що рідина спрацьовує таким чином: великих зменшує, а маленьких збільшує до людського зросту.