— Що з тобою? — стривожено запитує Артур, дивлячись на свого друга, який безперестанку підстрибує. Його танок нагадує біг на місці по гострих цвяхах. Барахлюш з розгону кидається йому на шию.
— Та це ж белікорни в сиропі! На всіх Семи Континентах немає нічого смачнішого! — пояснює принц, пожадливо облизуючись.
— Ну й добре! Та все ж поясни: що таке ці белікорни? — допитується Артур. Він віднедавна не дуже довіряє гастрономічним уподобанням принца — вже скуштував яйця бабки.
— Селинельне тісто, зварене в молоці гамуля, обкачане у збитому яйці, посилане подрібненими горіхами і залите сиропом з трояндових пелюсток, — з насолодою пояснює Барахлюш, бо знає цей рецепт напам'ять.
Артур піддається на умовляння друга. Маленький бісквітик здається йому цілком безпечним. Формою він схожий на манюсінькі ріжки газелі: таке печиво часом випікає його бабусенька за рецептом, який привіз дідусь із Африки.
Барахлюш дістає монетку і кидає її шитокриту, той ловить її на льоту.
— Прошу вас, панове, — люб'язно, як і належить достойному негоціанту, усміхається шитокрит. Барахлюш бере белікорн, цілим засовує його в рота і аж квокче від задоволення. Потім поволі розжовує, щоб розтягнути на довший час задоволення від улюблених ласощів. Артур теж бере белікорн і обережно відкушує блискучий від сиропу кінчик. І завмирає — що ж буде? Бо чудово пам'ятає, як подіяв на нього Вогняний Джек. Та нічого не відбувається. Сироп тане в роті, а солодке тісто нагадує мигдалевий кекс.
Хлопчик заспокоюється і починає жувати.
— Скажи, адже правда, ти нічого смачнішого не куштував? — запитує принц з повним ротом белікорнів; він уминає вже четверте тістечко.
Артур погоджується, бо тістечко й справді смачне, і він не відмовиться ще від одного…
— Ну, що? Сподіваючись, ви оцінили свіжість моїх белікорнів? — запитує продавець, супроводжуючи запитання такою райдужною усмішкою, що відповіді й не потрібно.
Обидва хлопчики бадьоро кивають головами: роти в них повністю забиті тістом і сиропом.
— Троянди зібрані і зварені сьогодні вранці, а яйця я відірвав тільки годину тому! — пишається своєю продукцією господар.
Артур різко припиняє жувати. Його рот розкривається і нижня щелепа опускається так низько, що з неї випадає шматочок белікорна. Хлопчика насторожила одна деталь. У великому світі яйця кладуть, знаходять, викрадають врешті-решт, але ніколи не відривають.
— А чиї це яйця? — удавано спокійно запитує Артур, проте його обличчя видовжується в передчутті найгіршого. Продавцеві шкода такого неосвіченого клієнта…
— Для справжніх белікорнів, тістечок, достойних королівської трапези, береться лише один сорт яєць. Це яйця зеленої гусені, відірвані безпосередньо від самки, — пояснює кондитер. — Я не торгую підробками! — і він гордо вказує на фірмову бляшку, пришпилену до фартуха. Напис на ній засвідчує, що цьогоріч він — найкращий виробник белікорнів.
Замість подяки клієнта в обличчя кондитеру летять залишки недожованого тістечка.
Продавець розгублений. Він приголомшений образою, якої мимовільно завдав йому Артур.
— Вибачте, але в мене алергія на яйця бабок і гусені, — пояснює хлопчик, намагаючись бути переконливим.
Зараз йому найбільше хочеться прополоскати рота. Він озирається в пошуках води, не помічаючи, як обличчя кондитера, усе в крихтах тіста, наливається гнівом.
Скориставшись розгубленістю продавця, Барахлюш блискавично ковтає з десяток белікорнів, встановивши таким чином світовий рекорд з поїдання цих тістечок. Але зрозумівши, що ця історія може мати сумний кінець, він хапає Артура за руку і з вигуком «Утікаймо!» тягне його за собою.
Схаменувшись, кондитер набирає повні легені повітря і реве, як пожежна сирена:
— Охоронці! Сюди!
Від цього крику на вулиці починається паніка, мешканці Сімох Континентів мечуться в усі боки, наступаючи одне одному на всі кінцівки. У великому світі таке пістряве стовпотворіння можливе тільки в Діснейленді.
РОЗДІЛ 7
Зненацька хтось хапає Артура за плечі і з силою смикає назад.
— Сюди! — шепоче Селенія і тягне його за собою.
Барахлюш біжить за ними — він не лише проковтнув ще кілька белікорнів, а й набив кишені улюбленими тістечками.
Наші герої губляться в шаленій юрмі, а потім пірнають у першу-ліпшу крамничку, де їх мало не збиває з ніг патруль, що складається з десятка ос-матів.
Вони вибігають на вулицю і поспішають до місця пригоди.