— Може, ви пригадуєте, як розмовляли з дочкою місіс Гелловел? — сказала Ріццолі, показавши Джої фотографію Ґейл Їґер.
— Запитайте в містера Вітні. Майже всі переговори веде він. Я лише асистент…
— Але ви з місіс Їґер мали обговорювати макіяж її матері. Адже цим саме ви займаєтеся.
Джої уважніше подивився на фотографію Ґейл Їґер.
— Так, вона була дуже мила жінка.
— Була? — запитливо подивилася на нього Ріццолі.
— Слухайте, ну я новини дивлюся. Ви ж не думаєте, що вона досі жива?
Джої відвернувся і насупився: Корсак ходив по залі, зазираючи в шафи.
— Е-е-е… Детективе! Щось конкретне шукаєте?
— Та ні. Просто дивлюся, що у вас тут, у покійницькій. — Він щось дістав із однієї з шафок. — А оце — плойка?
— Так. Ми нашим клієнтам і голови миємо, і волосся крутимо, і манікюр робимо. Усе, щоб вони мали якомога кращий вигляд.
— Я чув, ви в цьому профі.
— Усі вони задоволені моєю роботою.
— А що, вони самі вам про це кажуть? — зареготав Корсак.
— Я про їхніх родичів. Їхні родичі задоволені.
Корсак відклав плойку.
— Ви працюєте на містера Вітні… Уже сім років?
— Десь так.
— Мабуть, ви пішли до нього, щойно школу закінчили.
— Спочатку я мив автомобілі для процесій і прибирав у цій залі. Відповідав на дзвінки по вечорах, коли просили забрати тіло. Потім містер Вітні дозволив мені допомагати йому з підготовкою тіл. А тепер у нього вже роки беруть своє, і я тут роблю майже все.
— Отже, у вас, мабуть, і ліцензія є?
Джої помовчав.
— Е-е-е, ну, взагалі-то ні. Якось руки не доходять подати заявку. Я просто допомагаю містеру Вітні.
— Чому б не подати заявку? Це крок уперед у кар’єрі, хіба ні?
— Моя робота подобається мені такою, як є.
Він знову зосередився на місіс Обер. Її обличчя тепер укривав рожевий рум’янець. Джої взяв маленьку щіточку і став розподіляти коричневу фарбу по сивих волосинах брів. Його пальці рухалися обережно, майже пестливо. Більшість чоловіків такого віку з ентузіазмом кидалися у вир життя, а Джої Валентайн вирішив проводити дні в товаристві мертвих. Він дбайливо збирав тіла по лікарнях і будинках для літніх людей. Привозив до цієї чистої світлої зали. Обмивав і обтирав їх. Застосовував шампуні, креми й пудри, щоб створити ілюзію, що покійники живі.
— Гарно, — прошепотів він, розтушовуючи рум’яна по щоках місіс Обер, — дуже гарно. Ти будеш прекрасна…
— Отже, ви тут працюєте вже сім років? — запитав Корсак.
— Я ж вам щойно сказав.
— І так і не завдали собі клопоту отримати якісь… документи на підтвердження кваліфікації?
— Чому ви знову про це запитуєте?
— Річ у тім, що ви не отримали б ліцензію і знаєте про це, правда?
Джої мовчки закляк на місці — він саме мав узяти помаду.
— Старий містер Вітні знає про ваше кримінальне минуле? — запитав Корсак.
Джої нарешті підвів голову.
— Ви ж йому не казали?
— Може, варто було. Зважаючи на те, що ви до смерті налякали ту бідну дівчину.
— Мені було всього вісімнадцять. Я помилився…
— Помилилися? Що, не в те вікно зазирнули? Не за тією дівчиною підглядали?
— Ми разом до школи ходили! Ми були знайомі!
— Отже, ви зазираєте у вікно лише до знайомих? А що ще ви робили такого, на чому вас не ловили?
— Кажу вам, це була помилка!
— Ви прокрадаєтеся до чужих будинків? Заходите до спалень? Може, цупите якусь дрібничку — гарненький бюстгальтер чи трусики?
— Господи.
Джої впустив помаду на підлогу і тепер дивився на неї. Вигляд він мав такий, наче його от-от знудить.
— Знаєте, підглядачі не схильні зупиняться на цьому, — безжально вів далі Корсак. — Вони роблять інші погані речі.
Джої підійшов до магнітофона і вимкнув музику. Запала тиша. Він стояв спиною до поліцейських і дивився у вікно на кладовище через дорогу.
— Ви намагаєтеся зламати мені життя, — сказав він.
— Ні, Джої. Ми просто намагаємося говорити відверто.
— Містер Вітні не знає.
— Він не повинен знати.
— Бо що буде?
— Де ви були в неділю ввечері?
— Удома.
— Самі?
— Слухайте, я розумію, про що йдеться, — зітхнув Джої. — Знаю, до чого ви хилите. Але я вам уже сказав, що ледве був знайомий із місіс Їґер. Я просто подбав про її матір. І знаєте — добре подбав. Усі потім казали мені, що вона була як жива.
— Ви не проти, якщо ми зазирнемо до вашої машини?
— Навіщо?