Але в душі подумав, що добре, як хтось оберігатиме їх, навіть коли то буде й хатній цап.
А панна Цап дуже радо згодилась побути з дітьми. Коли вони лишилися з Малим самі, вона пояснила, чому саме:
- Вночі привиди з'являються найчастіше, розумієш? "І я складу на телебачення таку програму, що Фріда впаде з стільця, як побачить мене на екрані.
Малий стривожився. А що, як до панни Цап, поки не буде тата, почне приходити з телестудії багато людей і хтось випадково побачить Карлсона? Ой, тоді вона напевне потрапить до телебачення, хоч він і не привид, а всього лише Карлсон. І не буде вже спокою в хаті, а тато й мама так боялися цього! Малий розумів, що треба попередити Карлсона і попросити його бути обережним. [425]
Він не зміг його побачити, аж поки настав вечір. Тоді Малий лишився сам. Тато вже вилетів до Лондона, Боссе й Бетан пішли кожне в своїх справах, а панна Цап подалася додому спитати Фріду, чи вона, бува, не бачила більше привидів.
- Я скоро вернуся,- мовила вона, як ішла.- А коли часом з'явиться якийсь привид, то попроси його поки що сісти й почекати, ха-ха-ха!
Панна Цап рідко всміхалася і майже ніколи не сміялась. Та як на неї вже нападав сміх, то єдина була втіха - що таке траплялося рідко. Але тепер вона була весела, як ніколи. Малий ще довго чув на сходах її сміх, що луною котився між стінами.
А відразу по тому у вікно залетів Карлсон.
- Гей-гоп, Малий! Що ми тепер робитимемо? - спитав він.- У тебе нема парової машини, щоб ми влаштували вибух, або хатнього цапа, щоб його можна було дратурувати, або ще чогось? Я хочу веселитися, а то я не граюсь.
- Ми можемо подивитися телевізор,- запропонував Малий.
І уявіть собі, виявилося, що Карлсон не знав, який той телевізор! Він зроду не бачив його!
Малий повів Карлсона до вітальні й гордо показав їхній новий телевізор.
- Глянь-но!
- Що це за скринька? - спитав Карлсон.
- Це не скринька, а телевізор,- пояснив Малий.
- А що в ньому є? - спитав Карлсон.- Булочки? Малий засміявся.
- Ніякі не булочки! Зараз побачиш, що там.
Він увімкнув телевізор, і раптом на екрані з'явився чоловік і сказав, яка буде погода у Верхньому Норланді.
Очі в Карлсона стали круглі з подиву. [426]
- Як ви запхнули його до скриньки? Малий зареготав.
- А ти думаєш як? Він заліз туди, як був маленький, утямив?
- Навіщо ж він вам? - допитувався Карлсон.
- Ох, та я жартую, не бачиш? - сказав Малий.-Звісно, він не заліз туди маленьким і він нам ні на що не потрібний. Він просто там є, розумієш. Сидить і каже, яка завтра буде погода. То такий собі дядько-погодник. Карлсон усміхнувся.
- І ви навмисне запроторили до скриньки дядька, аби він казав, яка завтра буде погода? Можна самим її побачити! Або з таким же успіхом спитати мене... Буде буря, і дощ, і град, і шторм, і землетрус, тепер ти задоволений? [427]
«На Норландському узбережжі завтра буде шторм і дощ»,- мовив дядько-погодник на екрані. Карлсон радісно засміявся.
- А що я казав? Шторм і дощ!
Він підійшов до самого телевізора і притулився носом до носа чоловіка на екрані.
- І землетрус, не забудь сказати! Бідні норландці, яка в них погода! Та нехай тішаться, що взагалі мають погоду. Уяви собі, якби вони сиділи там зовсім без погоди!
Карлсон приязно поплесказ чоловіка на екрані.
- Такий собі малесенький дядечко,- мовив він.- Менший за мене. Мені він сподобався.
Потім Карлсон став навколішки й заглянув під телевізор.
- Кудою ж він заліз у скриньку?
Малий силкувався пояснити, що то тільки зображення, а не живий чоловік, та Карлсон розсердився.
- Бреши комусь іншому, а не мені! Він же рухається, дивиться! І хіба мертвий чоловік буде говорити про погоду в Норланді, га?
Малий сам не дуже розумівся на телевізорі, але, як умів, намагався пояснити Карлсонові, що воно таке. Водночас він хотів скористатися з нагоди й попередити Карлсона.
- Уяви собі, панна Цап хоче попасти в телебачення.- почав він.
Карлсон зареготав.
- Хатній цап у таку маленьку скриньку? Отакенний лантух? Та їй довелося б скластися вчетверо!
Малий зітхнув. Очевидно, Карлсон нічого не зрозумів. Малий почав з самого початку, та все марно. Але врешті він таки втовкмачив Карлсонові, як працює телевізор.
- Панні Цап не треба залазити в скриньку, вона [428] може спокійно й зручно сидіти собі за кілька миль звідси, і все одно її видно буде на екрані живу-живісіньку,- сказав Малий.