- Стривай-но лишень! - гукала вона і мчала далі.
Часом вона підскакувала, щоб досягти Карлсона вибивачкою, але той тільки сміявся і щоразу ухилявся. Малий теж сміявся, бо не міг утриматись. Він так реготав, що в нього аж живіт заболів, а коли панна Цап із Карлсоном утретє опинилися в його кімнаті, кинувся на ліжко, щоб трохи відпочити. Він лежав там зовсім знесилений, та все ж не міг стримати сміху, коли бачив, як панна Цап женеться за Карлсоном уздовж стін.
- Гей-гей! - вигукував Карлсон.
- Зараз я тобі покажу «гей-гей»! - сопіла панна Цап, люто розмахуючи вибивачкою. І справді їй нарешті пощастило загнати Карлсона в кут коло ліжка Малого.
- Ну, стривай! - закричала вона.- Зараз я тебе спіймаю!
І враз вона так зойкнула, що Малий оглух. Він перестав сміятися.
«Ой, тепер Карлсона спіймано»,- подумав він.
Але то не Карлсона спіймано. То панна Цап спіймалася. Вона попала ногою - просто великим пальцем - у пастку.
- О-о-ох! - застогнала вона.- О-о-ох!
Панна Цап шарпонула ногу і вражено витріщила очі на якусь дивину, що міцно вчепилася їй у палець.
- Ой-ой-ой! - схопився Малий.- Чекайте, я відчеплю її... О, пробачте, то я ненавмисне!
- О-о-ох! - застогнала панна Цап, коли Малий допоміг їй відчепити пастку і вона знов здобулась на слово.- Нащо тобі пастки під ліжком?
Малому справді було шкода панни Цап, і він, затинаючись, розпачливо сказав: [465]
- Ми... ми хотіли спіймати в неї несподівану мишу.
- Хоч і не таку велику,- додав Карлсон.- А маленьку, гарну, з довгим хвостиком.
Панна Цап зиркнула на Карлсона й застогнала:
- О ти... ти... Щезнеш ти колись звідси?! І знов погналася за ним з вибивачкою.
- Гей-гей! - вигукнув Карлсон.
Він вилетів до передпокою, далі до вітальні, а звідти до кухні, а з кухні до спальні...
- Гей-гей! - не вгавав він.
- Зараз я тобі покажу «гей-гей»! - погрозила панна Цап і цього разу підстрибнула ще вище, аби досягти його вибивачкою. Та вона забула про всі ті меблі, що їх сама понатягала під двері в спальні. І тепер, підскочивши вгору, панна Цап ударилась головою об книжкову шафу і гримнула на підлогу.
- Гей, отепер у Верхньому Норланді знов землетрус! - сказав Карлсон.
Та Малий злякано кинувся до панни Цап. [466]
- Ой, ви не дуже забилися? - спитав він.- Бідна панна Цап.
- Ох, поможи мені добратися до ліжка,- простогнала панна Цап.
І Малий допоміг, принаймні спробував допомогти. Але панна Цап була така велика й огрядна, а Малий зовсім дитина. Йому було не до снаги. Тоді до них спустився Карлсон.
- Ет, і не силуйся,- сказав він Малому.- Давай і я підпряжуся, бо я найчемніший у світі, не те, що ти.
Вони налягли вдвох з усієї сили і врешті таки доправили панну Цап до ліжка.
- Бідна панна Цап,- знову сказав Малий.- Вам боляче?
Панна Цап трохи помовчала, немов прислухалася.
- У мене немає жодної цілої кісточки,- врешті відповіла вона.- Але мені не боляче... хіба що, як я засміюся!
І вона так зареготала, що аж ліжко задвигтіло. Малий злякано витріщився на панну Цап. Що з нею сталося?
- Кажіть, що хочете,- мовила панна Цап,- але два таких марші за один вечір помагають. О господи, яка я стала моторна!
Вона жваво закивала головою.
- Постривайте лишень! Ми з Фрідою робимо вранці зарядку, і хай вона тепер начувається! Я покажу їй, як треба бігати!
- Гей! - вигукнув Карлсон.- Візьміть тільки з собою вибивачку, щоб поганяти Фріду по всій гімнастичній залі, нехай і вона стане моторна.
Панна Цап сердито глянула на нього.
- А ти мовчи, коли розмовляєш зі мною. Мовчи й біжи принеси мені трохи тюфтельок.
Малий радісно засміявся. [467]
- Атож, після такої гонитви хочеться їсти,- сказав він.
- А вгадай, хто найкращий у світі носій тюфтельок? - спитав Карлсон.
Він уже рушив до кухні.
Потім Карлсон, Малий і панна Цап посідали собі на ліжко й любенько заходилися вечеряти. Карлсон-бо повернувся з кухні з повною тацею наїдків.
- Я побачив, що там є ще пиріг з яблуками у ванільній підливі, то взяв і його. І трохи вареної шинки, і сиру, і ковбаси, і солоний огірок, і дві сардини, і грудку паштету, але де ви до лиха ховаєте торт?
- Торта нема,- сказала панна Цап. Карлсон опустив куточки губ.