За чверть милі до першої шляхової розв’язки рух почав уповільнюватися, великий поліцейський дороговказ повідомляв, що “Дорогу перекрито” і “Швидкість 10 миль на годину”. Френклін спробував перейти на попередній ряд, але машини тулилися бампер до бампера. Автомобіль вібрував усім корпусом, вкрай нервуючи свого водія, який зціпив зуби і ледь стримувався, щоб не натиснути на клаксон. Інші водії були менш терплячі, і гуркіт двигунів зливався з виттям клаксонів. Плата за користування дорогами тепер була дуже висока, вона складала тридцять відсотків національного прибутку (для порівняння, раніше вона становила два відсотки), адміністрація доріг була безпосередньо підпорядкована найвищим державним установам, і найменші несправності на експрес-шосе викликали негайне втручання уряду.
Поблизу “кленового листа” шлях було перекрито, монтажні бригади встановлювали на майданчику серед автостради масивний металевий екран. Цей огороджений острівець кишів інженерами та експертами. Френклін подумав, що Хетуей саме тут бачив минулої ночі, як розвантажували підпори, і, можливо, це і є той рекламний випромінювач, про який він базікав. Помешкання Хетуея було в районі, що розкинувся навколо естакади, де земля була дешева, в одному з наспіх зроблених будинків, заселеному обслуговуючим персоналом автостанцій, офіціантами та людьми подібних професій.
Велетенський екран, що височів над землею десь на сто футів, мав вигляд решета і дуже нагадував радар. Підтримуваний багатьма бетонними підпорами, він здіймався високо в небо над плетінням автострад і виднівся на багато миль навкруги. Розглядаючи екран, Френклін помітив кабелі високої напруги, що йшли від трансформаторів угору до складних металевих спіралей, які обплели поверхню решітки. На верхній балці вже ввімкнули ряд червоних сигнальних вогнів для літаків, і Френклін подумав, що цей рекламний щит має відношення до системи міського аеропорту, який був за десять миль на схід.
Хвилини через три рух прискорився, і, з’їжджаючи вниз головним шляхопроводом до наступної листоподібної розв’язки, він побачив другий гігантський екран.
Зменшивши швидкість, Френклін вдивлявся в його грандіозні розміри через дзеркало заднього огляду. Хоча там і не було ніяких графічних символів, які б свідчили про належність цього щита до реклами, лише виднілися спіралі на решітках, та йому знову згадались застереження Хетуея. І тут він чомусь твердо вирішив, що ці металеві екрани не мають ніякого відношення до наземної служби аеропорту. Жоден з них не був на шляху основних авіаліній. Тоді чим можна пояснити ті величезні витрати на їхнє встановлення посеред експрес-шосе — другий, приміром, вимагав добре сконструйованих, удосконалених вигнутих підпор, що тримали б його на невеликому острівці посеред магістралей — можливо, він мав якусь причетність до дорожнього руху.
За двісті ярдів обіч дороги містився автоцентр, і Френклін раптом згадав, що йому потрібні цигарки. Підкотивши до під’їзного трапа, він став у чергу, що тяглася до торговельного автомата. На кожному з п’яти платних рядів в автомобілях сиділи водії, схилившись над кермом, і втомлено дивились перед себе.
Вкинувши свої монети (паперових грошей в обігу вже не було, бо вони не годилися для автоматів), він узяв дві пачки. Це був єдиний сорт цигарок, що поступали у продаж — тепер усі товари випускалися тільки одного виду, тому великі прибутки були забезпечені. Від’їхавши, він відкрив скриньку на приладовій дошці.
Там, ще не розпочаті, лежали три пачки цих самих цигарок…
Коли Френклін зайшов у дім, з кухні неприємно тягло смаженою рибою. Знімаючи пальто і капелюх, він з відразою втягнув носом повітря. Дружина сиділа в кріслі, припавши до телевізора. Диктор називав номери, а Юдіт намагалася їх записати, час від часу тихо лаючись.
— Що за нісенітниця! — бурмотіла вона. — Він говорить так швидко, що майже нічого не встигнеш записати.
— Може так задумано, — припустив Френклін. — Нова вікторина?
Юдіт поцілувала його в щоку, непомітно ховаючи попільничку, наповнену недопалками та шоколадними обгортками.
— Привіт, любий, вибач, що не приготувала тобі ніякого питва. Почалася нова серія: “Торговельні угоди”. Вони дають список речей, на які можна отримати дев’яностопроцентну знижку в місцевих магазинах, якщо нумерація району збіжиться з серійним номером. Це неймовірно складно.